Рассылка от партнеров

Якщо ви будете наполягати, вам можуть дозволити відвідувати дитину. Однак кількість і тривалість цих візитів залежить від вашої платоспроможності чи знайомств. В будь-якому випадку, варто запам’ятати наступне: „Пацієнт, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, має право на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду” (ст. 6 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”, ст. 287 Цивільного кодексу України).

 

"Якщо вам взагалі забороняють відвідувати вашу дитину в реанімації, пишіть заяву, скаргу чи претензію керівництву лікарні. Далі – скаргу до Управління охорони здоров'я (або до Міністерства охорони здоров'я). Потім – звернення у прокуратуру. І зрештою – позов до суду. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством", - пояснила Ольга Скорина, юрист Всеукраїнської Ради захисту прав і безпеки пацієнтів. Якщо ж ви малодушно цього не зробите, то нашкодите передусім власній дитині.

 

Володіти своєчасною, повною і вичерпною інформацією про стан вашої дитини – життєво важливо (це право гарантується ст. 6 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”). Як правило, лікарі недоговорюють („щоб не травмувати родичів”,  „немає часу”, „все одно не зрозуміють” і т.п.). Одні батьки скандалять, інші намагаються купити їхній час і увагу. Але найкраще – це одразу дати зрозуміти, що ви людина принципова, відповідальна, вдумлива і претендуєте допомагати лікуванню, а не мовчки стояти осторонь. Дуже важливо побудувати довірливий діалог з лікарями, не конфліктувати, а всі суперечки вирішувати з керівництвом медзакладу.

 

Ви самі повинні дзвонити у відділення (мінімум - двічі на день), щоб дізнатися, що потрібно вашій дитині. Регулярно дивитися її історію хвороби (медкарту) або вимагати для ознайомлення завірені виписки з неї. Дивитися на строки придатності медпрепаратів. Стежити, щоб медсестри (ставка яких, до слова, приблизно 700 грн.) дотримувалися санітарних норм. Щоб був стерильний доступ до катетерів, щоб милися руки, вдягалися бахіли і маски. Пам’ятайте, що внутрішньолікарняні інфекції (синегнійна паличка, наприклад) можуть стати вироком для дитини в реанімації. Навіть про те, щоб змінювалося положення вашої дитини для профілактики пролежнів – доведеться потурбуватися саме вам. Кожна дрібниця в реанімації – на вагу життя.

 

І останнє: зберіть свої нерви в кулак. Вашій дитині в реанімації як ніколи будуть потрібні сильні, холоднокровні батьки.

 

Перелік практичних рекомендацій має прочитати кожен, у кого вже є або будуть діти. Сфотографуйте його корою свого головного мозку, подібно до конспекту лекції з БЖД. Тоді у потрібний момент (не дай Боже він настане!) ви зробите все, як треба.  

1. Ви повинні і маєте право відвідувати свою дитину в реанімації.  

2. Ви повинні отримувати ВСЮ інформацію про стан вашої дитини.  

3. Заведіть записник, де будете записувати імена і координати всіх медпрацівників, які контактують з вашою дитиною, а також все, що вони їй призначають і вводять (назви препаратів, дозування), результати всіх аналізів. 

4. Вимагайте ознайомлення з медкартою і (бажано) робіть її ксерокопії. 

5. Попереджайте халатність медперсоналу. 

6. Ви повинні розумітися на хворобі вашої дитини і володіти основами медичних знань.

7. Не сваріться з лікарями. Лікарю апріорі краще знати, як лікувати. Всі суперечки вирішуйте з керівництвом.