Створення коників сягає давніх часів, не загубилось воно і серед наших днів. Тому що вважається, що ці вироби приносять щастя людині та добробут у її оселю. Напевно,  найпопулярнішим матеріалом для такого виду творчої роботи слугує солома. З нею діти із Дністерської не працювали, а замінили її на більш сучасну основу - гофропапір. Підміни і не зауважити, ну хіба дуже придивитись:). Мабуть, не лише матеріал з якого ми  виготовляли тваринку, а й сама назва звучить цікаво – мотанки із гофропаперу. А ці вироби так назвали діти та батьки із Дністерської, тому тепер вони несуть саме таке найменування:).

 Хірургія прийняла тему дуже привітно. Діти досить швидко впорались із роботою. Окрім темпу праці вони можуть похвалитись і казковими кониками, що виступають символом сонечка.

Напевно, найсентиментальшим буде саме цей абзац. Стосується він Данилка Павліва. Як виявилось, хлопчик є справжнім фанатом коників. Коли ми запропонували зробити цю тваринку, у Данилка засвітились оченята і він разом із мамою почали витягувати із коробочки іграшкових коників і сказали, що це ще не все, а показ усіх цих тваринок займе дуже велику кількість часу. Тому змотувати коня Данилку було приємно та радісно, як нікому іншому. Тепер його колекцію доповнено, і не абияким коником, а зробленим  своїми руками!

Іванко Удич, як він це звично практикує під час заняття, організував собі сієсту, а коника із великим задоволенням зробила для хлопчика мама. Результатом роботи були задоволені обидвоє.

Марта вперше працювала під час нашого творчого заняття, тому відчувала себе невпевнено, але що не кажи, ця сором’язливість була даремною – коник у неї дуже красивий – пишногривий та з розкішним хвостом.

Максим Лань зробив коня про якого одразу ж скажеш – це мужній та сильний коник- хлопчик. Тому що зовнішній вигляд тваринки саме такий – великі міцні ніжки та шия, гордий погляд вперед, а головне забарвлення очей, таке як і у майстра, що його створив.

 Попри те, що всі використовували однакові матеріали, коники у кожної дитини із гематології вийшли неповторними та хоча б чимось відтворювали характер свого творця.

Євгеній Демчишин займався разом із татом. Хлопець досить добре вправлявся із  ножицями, тому не дивно що гривки у тварин вийшли дуже гарними. Женя захотів виготовити більш екзотичних істот, аніж просто коників, тому в його арсеналі і зебра, і  жираф. Під час заняття Євген розповідав, що пора би вже якусь тему по створенню його улюблених машин, а згодом зрозумів, що їздити можна не лише на них, а й на тих самих кониках, тому частково його бажання втілилось у реальність.

Протягом творчого заняття Павлик проявляв надзвичайну критичність до себе і водночас неабияку фантазію. Ми могли почути фрази у стилі - в мене погано вийшло, не виходить і т.д. Але з такою його думкою не міг погодитись ніхто. Тому що його коник дуже креативний – є поєднанням пегаса, єдинорога, і …дракона. Конико-дракончик має 2 пари оченят - зелені та червоні (улюблені кольори Павлика). Інших коників допомогла зробити хлопчику його мама – вони вийшли також дуже оригінальними. Тепер стає зрозуміло у кого Павлик вдався таким творчим!

Юля Репчак працювала традиційно акуратно та зосереджено. Її старанності та педантичності вчитись і вчитись. Перший коник із гофрокартону просто досконалий, а другий навіть із крильцями – справжній пегас!

Яринка Бардин може похвалитись сім’єю коників: один з них - мама, а інший – синочок. Все настільки обдумано, що вони навіть різної величини, аби краще передати весь творчий задум роботи . Під час заняття дівчинка випромінювала ентузіазм та гарний настрій, тому її золоті та сонячні коники дуже пасують їй.

Створення тваринки вплинуло на Лілю медитативно - у неї навіть з’явилось третє око:). Дівчинка працювала у звичному для себе стилі – побільше всього поскидувати із столу або ж попробувати на смак. Коника створила її мама, а дівчинка дуже і дуже йому тішилась – міцно стиснувши у ручках та весело розмахуючи ним у всі сторони.

Коник, котрого ми зараз бачимо, справа рук мами Романа Мотлюка та волонтерів, тому що хлопчика так захопили ігрові баталії на ком’ютері, що йому було не до творчих. Проте зробленій іграшці хлопчик дуже навіть зрадів.

Коники із гофропаперу видались красивими та особливими, тому що кожен із них зроблемий маленькими працьовитими рученятами!

Волонтери 
БФ "Крила Надії"