Михайлик Петрусь – на диво активна дитина. Це було видно ще з раннього дитинства. Він постійно допомагав мамі і бабусі по господарству, любив ліпити вареники і мити посуд. Хлопчика дуже любили всі тварини в бабусі у селі, а він обожнював туди приїжджати. У садочку також допомагав вихователям організовувати розваги для діток та зав’язував ровесникам черевики. 

 

Михайлик у мами дуже просив братика. Називав його Матвійком. І таки випросив. Молодшенького страшенно любив, постійно з ним грався. Та гострий лімфобластний лейкоз став на заваді між рідними. Тепер Михайлик в ОДКЛ, вже давно не бачив брата, дуже за ним скучив. А батьки у паніці – на одужання дитини потрібні незлічені суми. Грошей вони не мають, а дитину не можна кинути на призволяще. У Михайлика все життя попереду і він мріє провести його з братиком.