Рассылка от партнеров

 Про Петрика мені вперше розповіла моя мама. Вона подзвонила в неділю в обід і схвильовано розповіла, що в них в церкві сьогодні був священник з міста Острога і дякував прихожанам за зібрані гроші на лікування сина. Мама мало що зрозуміла, але повторювала лише одне: «В батюшки захворів син. Їм треба допомогти. Вони приїхали з іншої області. Вони на тут одні, родини немає». Ось так заочно ми вже були знайомі з родиною Ковалів і я лише чекала коли вони приїдуть до нас у відділення, щоб познайомитися особисто. Під час знайомства восьмирічний Петро і його мама вразили мене своїм спокоєм. Зазвичай мами під час знайомства розгублені, заплакані, мало що розуміють з того, що їм розповідають. А тут спокійна усміхнена жінка. І виважені слова: «Я знаю, що в сина дуже важкий діагноз. Але ми будемо робити все, що скажуть лікарі, щоб він одужав. Надіємось на Господа у всьому. Молюся кожної ночі за здоров’я сина». Мама Петрика дуже приємна молода і майже завжди усміхнена жінка. Так, навіть знаходячить в онкологічному відділенні з сином, ці жінка намагається посміхатися. Називати її іншим словом ніж «матушка» я не можу. Чесно вам скажу, за три місяці знайомства я навіть не запитала як її звати. Крізь горе матушка постійно повторює: «За все треба дякувати Господу!», вона підтримує інших мам у відділенні і намагається не впадати у відчай.
Петро спокійний розумний хлопчик. Навіть зараз, після важкої операції по видаленню пухлини головного мозку він намагається вчитися, читати книжечки. До хвороби був звичайним хлопчиком, маминою правою рукою у всьому, адже старший 15-річний брат вже вчиться в училищі, а мамі треба було допомагати з молодшими 4-річним братиком і новолародженою сестричкою.
Захворів хлопчик літом 2013 року. Петрик почав погано бачити, батьки звернулися до окуліста. В хлопчика справді погіршився зір, але з очима було все добре. Враховуючи те, що в Петра ще й почалися головні болі, йому призначили МРТ. Там і виявили пухлину головного мозку. За декілька днів Петрика прооперували в Інституті нейрохірургії. Після операції хлопчик приїхав на облучення в Рівне. Хлопчик не ходив, дуже важко розмовляв. Зараз Петрик вперто вчиться ходити, він встав з інвалідного візка і вперто ходить, тримаючись за мамину руку. Також хлопчик постійно займається, вчить віршики скоромовки, щоб швидше навчитися гарно розмовляти.
Наш герой пройшов курс опромінення, майже місяць відпочив дома і зараз заступив на курси хіміотерапії. Паралельно з препаратами хіміотерапії хлопчик має приймати таблетки Ломустин. Цей препарат Петрові призначила на консультації в Москві професор Желудкова. Вартість однієї упаковки Ломустину 1700грн. На найближчий час хлопчикові треба як мінімум дві упаковки препарату.