Ярославчик Гогуля   08.03.2007 Лімфогранулематоз, змішано-клітинний варіант, стадія ІІІ В, ІІ клінична група

Пишет мама Ярославчика:
"Ми проста сільська сім'я. Мама фельдшер, тато безробітній, два синочка - Стасик і Ярік. Наша родина жила тихим родинним щастям, завжди в розумінні, повазі один до одного. 
Лихо прийшло неочікувано... Одного травневого сонячного дня в мого синочка з'явився лімфовузол на шії, з цього все і почалося. Протягом чотирьох місяців ми пройшли близько 6-7 курсів сильнодіючих антибіотиків, кожного разу нас виписували додому та через 7-10 днів ми знов потрапляли до лікарні з високою температурою, кашлєм. Доречі весь цей час температура трималася в межах 37.3-37.6, з періодичним підйомом до 40С.

Нарешті 21 липня 2014р.нам запропонували зробити біопсію лімфатичного вузла, який так і не зник, лише зменшився. Матеріал біопсії я віднесла до Полтавської паталогоанатомії, де нам али результат - неспецифічний лімфоденіт. В цей час з'явивилися геморагічний васкуліт (температура залишалася підвищеною). Завдяки пораді завідуючої відділенням, матеріал біопсії я повезла до Харькова, де повинні буди провести імунологічний аналіз. Результат повинні були отримати через місяць (всі були у відпусці). Мене заспокоїли, тому що візуально бачили тільки гнійний лімфоденіт. 

21 серпня мені по телефону повідомили результат, після чого я втратила свідомість. З того моменту в нашій родині почалося нове життя. 

 Зараз мій синочок проходить 2й блок хіміотерапії (іх повинно бути 6 + промінева терапія).
За весь час лікування ми витратили близько 60 тисяч гривень завдяки добрим людям з нашего села, з роботи, родичам (в мене самої батьків немає, втратила їх у 14 років), які надали грошову допомогу, але більше грошей в нас немає і взяти їх нема де.

Мій синочок з веселого активного хлопчика став сумним, важко іде на спілкування. Материнське серце розривається від болю та відчаю, адже вдома ще старший синочок, який хоче маминого тепла. Зараз моїм діткам дуже важо, бо вони завжди були близькі і по одинці дуже сумують один за одним.

Я не прошу неможливого, наша хвороба виліковна з великими шансами на одужання, потрібні тільки гроші на дорогущі діки.

Зараз мій хлопчик малює сонце і небо, травичку і море, всі його малюнки такі яскраві, ніжні. Він так хоче піти до школи (ходив би до 2класу, якби не хвороба), їздити на велосипеді, просто гуляти на вулиці і не надягати маску.Для нього так мало потрібно для щастя, а для батьків ще менше - щоб іхня дитина була здорова!