Рассылка от партнеров

25 січня 2005 року я народила здорову дівчинку. Сумніву не було, що ім»я їй буде Тетяна (так як це був Тетянин День, день Ангела охоронця).Танюша довгождана дитина у нашій родині, дуже хотіли, щоб була дівчинка, сестричка для старшого синочка Артемчика. Дитина підростала на радість нам – батькам та всій нашій родині. Рухлива, слухняна, весела. Планували на весну віддати до дитячого садка……
В січні 2007року у Танюши піднялась температура, визвали дільничого терапевта, який визначив , що це ангіна.( якраз у старшого сина в школі був медогляд і цей самий лікар відзначив , що в Артема теж червоне горло).Почали лікувати ангіну , температура не спадала була аж до 39 градусів .Під час наступного візиту лікар сказав, що у дівчинки почався стоматит. Майже III неділі лікування стоматиту не дали ніяких змін і ми звернулися до інфекційного відділення ЦРЛ. Завідувач інфекційним відділенням направив нас на консультацію до Боярки. В цій лікарні ми пролежали 5 днів під капельницями, дитина не спала ні вдень, ні вночі. Тані ставало все гірше, наче з кожною крапельницею вона згасала. Моє серце не видержувало і тоді я змушена була написати розписку у інфекційному відділенні, що відповідаю за життя своєї дитини і забираю її додому. Попросила лікаря дати направлення до Обласної лікарні. Мені сказали в Боярці: «З понеділка терміново їдьте до «обласної» на консультацію». Коли чоловік приїхав забирати нас Танюша була «ніяка», майже не рухалась, дивилася в одну «точку», реакції на все були уповільнені. Ми дійсно переночували вдома ніч з 2 на 3 березня і я зранку ще раз звернулася до завідувача інфекційним відділенням Яготинської ЦРЛ з проханням переглянути аналіз крові та саме направлення на консультацію. Жінка довго читала «про себе», а потім сказала : « Наташа, срочно бери дитину і зараз же їдь до лікарні, не хочу нічого прогнозувати, але у Тані щось з кров»ю. Там спеціалісти і завжди є черговий лікар».
До лікарні ми добралися 03.03.2007 року десь близько 13 год. Бабуся наша піднялася до гематологічного відділення, ми залишилися чекати. Чомусь така думка промайнула «А може не приймуть». Перші слова чергового лікаря були: «А дитина де, давайте її швидше, з такими аналізами Вас повинні були транспортувати на «швидкій».Далі все відбувалося наче не з нами. У дитини не було звідки взяти аналіз крові, вен практично не знаходили, Таня кричала, аж охрипла. Тромбів не було, терміново їх вводили, капали кров, вливали плазму. Лікар сказав, що стан дитини стабільно тяжкий і саме головне, що встигли «вовремя»,ще б хвилин 20 і не було б кого везти!
05.03.2007 року Танюші зробили пункцію і поставили діагноз гострий лімфобласний лейкоз. Як грім серед ясного неба, сльози, істерика, земля пішла з під ніг, питання: «Звідки ЦЕ могло взятися у нашої дитиночки, за ЩО». Щоденні крапельниці «на глаз»,пункції, капання антибіотиків, «качання тромбів» з донорів, прямі переливання крові. Так почалося наше виживання.
Після третього введення аспарагінази у Танюшки була виявлена інфекція сепсису, а також на низьких аналізах (0,2 лейкоцити) «підхватили» двохсторонню пневмонію. Одночасно на рентгені виявили «гриби» в легенях. Далі це підтвердив аналіз крові, який ми надсилали до Німеччини в лабораторію Др.Рьодгера. Інший вид «грибів» панував у ротику. Ставили самі сильні антибіотики, температура трималася, підключали до кисневого апарату в реанімаційній. Були моменти, що наче щось обривалося в душі, відчай : «Чому саме моїй дитиночці такі муки». А потім, ще внаслідок пневмонії почала набиратися рідина в перикарді серця. Після консультацій з спеціалістами Всеукраїнського центру кардіології та кардіохірургії нам просто призначили контролювати сердечко 2 рази на місяць, а при погіршені стану відразу приїздити до них.
Отак ми викарабкувались весь I протокол. Близько 3,5 місяців провели в боксі. Страшно сказати Танюша майже не була на вулиці. А після того як підняли аналізи нас навіть відпустили додому на перерву між протоколами. На даний час ми знову в лікарні, почали II протокол лікування.
Велике прохання до всіх людей, які можуть допомогти у лікуванні Танюшки медикаментами чи надати благодійну допомогу.