Кацаник Маріанна   21 серпня 2001 р. Справка и выписки

Наша донька Кацаник Маріанна Юрівна народилася 21 серпня 2001 р. в Закарпатській обл. Тячівського р-ну, с.м.т. Усть-Чорна (наша адреса вул. Верховинська, 295). Донька почала слабнути на початку травня, і якась дивна тривога почала з’являтися в моєму серці, звичайно я звернулася одразу в лікарню. По місцю проживання мені поставили діагноз запалення лімфовузлів. Курс антибіотиків, який ми пройшли, нічого не дав, стан дитини тільки погіршився, і через півтора тижня я звернулася в обласну лікарню, яка знаходиться в місті Мукачеве, що на Закарпатті.
Там нас залишили на обслідування в онко-гематологічному відділенні. Там ми теж пройшли курс антибіотиків, від яких дитина тільки заслабла і зовсім перестала їсти і пити, але ніхто на це не звертав уваги, тільки сказали, що організм голодом краще бореться із хворобою.
Через два тижні вирішили робити біопсію підчелюсного лімфовузла і відправляти на аналіз до Києва. Біопсію повинен був везти до Києва чоловік, але ми вирішили виписуватися із лікарні і їхати на обслідування до столиці всі разом. Ми взяли контейнер із мазками кісткового мозку та тканину лімфовузла і поїхали до Києва. Одразу по прибутті ми поїхали до інституту онкології, що на вул. Ломоносова, віддали біопсію на гістологічне дослідження, яке показало що у дитини ніякого злоякісного захворювання нема. Моїй радості не було кінця, але на цьому ще нічого не закінчилося, так як дитина була слаба. Ми обслідувалися там у лікарів-онкологів, але ніхто нічого онкологічного у дитини не бачив і нам сказали, що ми можемо спокійно їхати додому. Я напевно так и зробила б, але доньці болів живіт, і вона нічого не їла а тільки спала, і ми вирішили звернутися в «Охматдит», щоб там її подивилися хірурги, так як я думала, що в неї щось із животиком або шлунком. Нас одразу залишили на обслідування в хірургічному відділенні, чоловік поїхав додому, а ми залишилися із дитиною у лікарні.
Кожен день нас дивилось по кілька лікарів, які не могли зрозуміти стану дитини, через день її забрали від мене вперше, щоб покласти до реанімації і спостерігати її там. Мені дуже було важко чути, як вона плаче і кличе мене, але до реанімації мене не впускали, не знаю як ці три дні я була без неї, але ходіння по муках лише починалося.
Через три дні її повернули в палату до мене і сказали, що якби ми поїхали додому, то живою донечку додому не довезли б, так як у неї буз зовсім зневоднений організм. Через деяких час у неї збільшились шийні лімфовузли, її подивилася лікар-онколог, і зробила висновок, що це все схоже на злоякісне захворювання лімфовузлів і для підтвердження нас перевели в інститут онкології на вул. Ломоносова. По прибутті в інститут на слідуючий день була операція – біопсія шийного лімфовузла і частини шкіри пошкодженої цим захворюванням. Через тиждень були попередні результати гістології, які на 99% підтверджували, що дитина хвора на рак. Цей страшний діагноз ледь укладається в голові, але із цим прийшлося змиритися, так як другого виходу як погоджуватися на хіміотерапію у нас не було.
Лікарі дали нам 80% на шанс вилікуватися повністю, і ми почали хіміотерапію. Лікувати дитину там було дуже важко, так як таких як ми там дуже багато, а лікарів мало, і добитися якоїсь уваги для дитини дуже важко. Але перший блок хіміотерапії ми все таки пройшли там. Важко знайти слова, щоб описати всі страждання дитини, через які вона проходить, але за життя вона бореться і чіпляється всіма силами. Через два тижні ми перевлися на долікування в гематологію в «Охматдит», і по сьогоднішній день ми знаходимося там.
Цей важкий тягар, який випав на нашу долю важко нести, і до цього всього добавилася іще одна проблема – це гроші, яких просто нема де взяти. За п’ять з більшим місяців на лікування пішло близько 25 тисяч гривень. Прийшлося і позичати, і продавати із хати речі, які мали хоч якусь ціну, але і цього не вистачає. Куди вже звертатися за допомогою я не знаю, доводиться надіятися лише на те, що люди, у яких є співчуття і просто людська доброта, допоможуть моїй дитині долікуватися до кінця.
Для мене ніколи в житті фінансове становище не поставало на перше місце, але в цій ситуації питання стоїть так: гроші є на медикаменти – лікуємося, немає – викручуйтесь самі. Нам іще бути тут не один місяць, тому хочу звернутися по допомогу до людей, які зможуть нам допомогти фінансово.
Все це лише мала частина з усього, через що доводиться проходити моїй маленькій, ні в чому не винній донечці, але я все ж таки сподіваюся на все хороше і вірю, що Бог і добрі люди не дадуть нам зовсім зневіритися в цьому і без того важкому житті.
Я вдячна наперед тим, хто зможе і схоче допомогти нашій любій донечці.

Коцаник Наталія Дмитрівна
8(097)667-29-54

Реквизиты для оказания помощи в гривнах:
Одержувач: КРУК КБ «Приватбанк»
МФО 321842
Код ЄДРПОУ 14359302
 р/рах 29241825503113
Призначення платежу: Зарахування на СКС по VISA для  Коцаник Наталії Дмитрівни