Новости
О нас
Просьбы о помощи
Просьбы о донорах
Просьбы молитв
Нужды отделений
Записки священника
Просьбы в файле
Стань донором
Статьи
Дети творят
Гостевая книга
Обратная связь
Форум
Наши партнеры
Наши банеры
Полезные ссылки
Фото-галерея
Консультации врача

* Рома Борис. Лучший подарок на День Рождения - средства на лечение. На закупку химии не хватает 21004 грн.
* Гоша Лонтковский. На химию и гепатопротекторы нужно 11 762 грн.
* Максим Волок. Срочный сбор 459 140 грн на фотофорез, чтобы победить РТПХ!
* Хижняк Доминик. Помогите ему поднять крылья...
* Максимка Бойко. Новости.

* Митрополит Сурожский Антоний: Введение во храм Пресвятой Богородицы
* Детский онколог Ольга Желудкова: Запомните! Все опухоли мозга лечатся
* Иерей Николай Сушков: Виртуальные христиане
* Волонтер Валентина: Я – волонтер? Как бы волонтер…
* Лечение детской онкологии на «Даче». Интервью с экспертом (видео)

* Мельничук Христина
* Ярмоленко Клим
* Коптякова Владислава
* Сахно Елизавета
* Василевская Ангелина
* Тимошенко Вадим
* Кибукевич Даниил
* Богуцкий Иван
* Фарзалиев Рустам
* Кулишова Амина

* Охматдет. Нужны доноры III (Rh+/-)!
* Охматдит. Потрібні донори з B (III) Rh+/Rh-!
* Донори O(I) Rh+/− до Київської обласної лікарні

<Мониторинг тем>
<Монитор сообщений>
* Если нужно.
* Почувствуй жизнь без кашля!
* Знаете ли вы, как лечить уретрит?
* КОСМЕГЕН
* Часы
* МИКРОСФЕРЫ для эмболизации
* Кселода
* Нейпоген 300 міліонів Безкоштовно
* отдам компрессионный рукав
* Преднизолон (Германия)

Рассылка от партнеров

Регистрация
Логин:
Пароль:
Запомнить меня  
Забыли пароль?

Статьи -> Главная -> Світлана Наконечна "Бути поруч"
Статьи >> Главная >> Світлана Наконечна "Бути поруч"
  
 

Світлана Наконечна "Бути поруч"

 

Батьки онкохворих дітей вирішили об”єднати свої зусилля


(На фото Лариса Лавренюк у дитячому відділенні)

 Біда завжди приходить несподівано. Важко навіть уявити стан батьків в ту мить, як їх дитині лікарі ставлять страшний діагноз – рак. Одразу виникає питання: “Чому це трапилось саме з моєю дитиною? За що мене так карає Господь Бог?” Але довго побиватися у мами часу немає. Адже з цієї хвилини для неї починається справжня війна за життя. Саме вона, мама, найперший і найголовніший помічник лікарів у цій боротьбі. Вона не має права плакати, навпаки, в її очах в будь-яку пору дня та ночі повинен горіти вогник надії. Не має права опускати рук, адже її руки – то головна опора містка, що тримає дитину на цьому світі. І навіть коли обставини складаються так, що найстрашніше не відвернути, мамині руки повинні залишатися впевненими і сильними, бо тільки вони в змозі хоч якось полегшити  страждання дитини в останні її дні і години…

                Краб – символ боротьби проти раку

 Побувавши у дитячому відділенні Інституту онкології АМН України, я, з одного боку, була вражена загальною атмосферою  (в цих стінах саме повітря, здається, наповнене відчуттям болю), а з іншого – витримкою, з якою батьки хворих дітей (головним чином, матері) несуть свій нелегкий хрест.

 Діти скрізь діти – ті, хто почувається краще, ходять, а то й бігають по коридору, дивляться телевізор, граються з іграшками. Зовні всі вони трохи схожі між собою – після курсу хіміотерапії зникає волосся на голові, випадають вії. Чимось схожі одна на одну й мами маленьких пацієнтів.  Напевне, своєю зовнішньою спокійністю й здатністю радіти всьому, що викликає хоча б найменший інтерес у дитини – подарованій книжці, мультику, снігу, що падає за вікном. Об”єднані спільною бідою, ці жінки намагаються всіляко підтримувати одна одну – допомогти  порадою, доглянути за   дитиною, поки сусідка по палаті вийшла в магазин. Раніше ця взаємодопомога носила, так би мовити, спонтанний характер. Але декілька місяців тому батьки вирішили об”єднати свої зусилля й створити благодійний фонд допомоги онкохворим дітям “Краб” (зображення краба, простромленого шпагою, є міжнародним символом боротьби проти раку).

 Головним ініціатором створення фонду була Лариса Лавренюк, мама хлопчика, якого, на превеликий жаль,  вже немає серед нас.  Андрійко Лавренюк помер 9 травня, не доживши півтора місяця до свого четвертого дня народження. Здавалося б, після пережитого жінка повинна була якнайдалі обминати заклад, розташований в Києві на розі вулиць Васильківської та Ломоносова. Але вона міркувала інакше.

 -         Не дивлячись на хворобу, - розповідає сьогодні Лариса - мій Андрійко був веселим, життєрадісним хлопчиком. У дитячому відділенні онкоінституту він знайшов багато друзів – і однолітків, і старших. Деякі з них, на жаль, також померли. Але інші продовжують боротися за життя. І одного дня я зрозуміла, що заради памяті свого сина не маю права бути осторонь цієї боротьби. Мою ініціативу підтримали інші батьки, а також багато небайдужих людей. Наприклад, одним з співзасновників фонду став співак Віктор Павлік. Наразі фонд проходить державну реєстрацію. Щоправда, судячи з того, скільки вже часу розглядається наше питання, держава не надто зацікавлена в батьківській ініціативі. Але в будь-якому разі сидіти, склавши руки, ми не збираємося.

 Лариса Лавренюк і її однодумці вже зараз роблять конкретні справи, щоб хоч трохи полегшити дітям перебування у лікарняних стінах. Так, у відділенні дитячої онкології вже третій місяць проводяться сеанси арт-терапію. Професійний художник Олена Гузенко двічі на тиждень вчить дівчаток та хлопчиків малювати за спеціальною  методикою, розробленою саме для таких  тяжкохворих дітей. І це заняття настільки подобається малюкам, що вони на деякий час навіть забувають про свою хворобу. Роботи, створені юними художниками, незабаром можна буде побачити на благодійній виставці у Києво-Печерській лаврі.

 Також батьки налагодили постійний зв”язок з редакцією дитячого журналу “Пізнайко”. 3 грудня, в Міжнародний день інвалідів, симпатичний талісман журналу – ведмедик “Пізнайко” – й сам завітав у дитяче відділення. Кожна дитина одержала з його рук не лише новий номер журналу, але й подарунок від молочної фабрики “Рейнфорд”, а також чудовий плакат, на якому багато хто знайшов власний портрет. Втім, обмежуватися лише подібними акціями активісти фонду не збираються. В майбутньому вони планують створити службу соціальної допомоги онкохворим дітям та їх батькам, організовувати реабілітацію та відпочинок дітей в екологічно чистих зонах, всіляко допомагати дитячому відділенню в пошуку грошей для закупівлі необхідних медикаментів та обладнання.       

                            Коли кров на вагу золота

 За словами завідувача відділенням дитячої онкології Інституту онкології АМН України Сергія Павлика, в останні два-три роки державне фінансування дещо поліпшилося. Тим не менш, бюджетних грошей вистачає на закупівлю лише приблизно 75% необхідних медикаментів. Для придбання нового обладнання державні кошти майже не виділяються. Апаратура, що з”явилися у відділенні останнім часом, – це все подарунки з-за кордону. Ремонт операційної також був зроблений за рахунок німецьких та італійських благодійників. На жаль, серед українських заможних людей меценацтво до цього часу не в моді. Щоправда, за словами Сергія Володимировича, вітчизняних фірм і підприємств, які відгукуються на заклик про допомогу, з кожним роком стає більше.                   

 Чи не найбільшою проблемою дитячої онкології в Україні сьогодні є проблема донорів. З одного боку, система донорства, яка колись існувала в СРСР, майже повністю зруйнована, через що  препаратів крові катастрофічно не вистачає. З іншого, застаріле обладнання не завжди дозволяє стовідсотково перевірити донорську кров на наявність в ній збудників небезпечних інфекційних хвороб. Не такі вже рідкісні випадки, коли онкохворі діти під час лікування заражались гепатитом, що істотно погіршувало шанси на одужання. Саме тому Міністерство охорони здоров”я України нещодавно видало розпорядження “Про карантизацію крові”. Це означає, шо плазма крові, взятої у донора, повинна зберігатися в законсервованому стані шість місяців, потім цей донор має знову пройти обстеження, і лише після цього плазму можна використовувати. Вимоги цілком логічні. Але тепер пошук донорів став ще більш важкою справою, яка повністю лягає на плечі сім”ї хворого. Й саме в цьому напрямку допомога активістів фонду може бути особливо цінною.

 Лариса Лавренюк тісно співпрацює з Іриною та Олександром Брусиловськими – представниками київської волонтерською групою “Ми поруч”, які за власною ініціативою створили базу данних потенційних донорів, а також сайт, що  розповідає про дітей, які лікуються у відділенні дитячої онкології. Цікаво, що волонтерська діяльність цієї сімейної пари розпочалася з того, що Олександр, вирішивши безкоштовно здати кров в одному з лікувальних закладів столиці, вибрав саме Інститут онкології АМН України. Побачивши дітей, які там лікуються, і поспілкувавшись з їх батьками, він був настільки вражений, що вирішив зробити свою допомогою більш вагомою. Сьогодні Ірина та Олександр власного життя без благодійної складової вже не уявляють.  

 Медичний персонал відділення дитячої онкології діяльність фонду всіляко схвалює. Лікар-ординатор Віталія (жіноче ім”я) Глоба, яка минулої суботи чергувала у відділенні, в розмові з кореспондентом “УМ” зауважила: “Наші пацієнти та їх батьки незалежно від результатів лікування іноді на цілі роки опиняються абсолютно відірваними від життя. Тому вже сама ідея об”єднатися, разом вирішувати складні проблеми – прекрасна. Якщо вдасться втілити в життя хоча б половину з задуманого, то це вже буде немало”.            

 … Вийшовши разом з Ларисою Лавренюк та Іриною Брусиловською за територію онкоінституту, я запитала їх обох, чи не важко в психологічному плані бути немов припнутим до цього, чесно кажучи, страшного закладу. І почула відповідь, яка змусила мене ще більше поважати цих жінок. “Так, приходити сюди нелегко, - сказали вони майже одностайно. – Але жити з відчуттям, що міг хоч чимось допомогти й не допоміг, ще важче”.                       

   Світлана Наконечна.

  Бажаючі співпрацювати з Благодійним фондом “Краб” можуть телефонувати за номером 8-067-255-52-87, e-mail: LarisaLavr@mail.ru. Про дітей, які перебувають на лікуванні у дитячому відділенні Інституту онкології АМН України, можна прочитати на сайті www.donor.org.ua

(хуже) 1 2 3 4 5 (лучше) 
 
12.12.05 19:57 by admin


Людмила Чмут31.01.08 21:27

Уважаемая Лариса! Я - заведующая оделением онкогематологии Житомирской областной дейтской больницы, Чмут Людмила Олеговна. У нас те же проблемы, как и по всей Украине. Нам немного помогает японская благотворительная организация, они очень помогли нам с оборудованием, купили сепаратор клеток крови, у нас есть возможность готовить для наших больных тромбоконцентрат. В остальном средств катастрофически не хватает, масса усилий уходит на переписку с МОЗ, выпрашивание медикаментов, которые приходят иногда слишком поздно. Умоляю Вас и ваших коллег обратить внимание на наше отделение, помогите нашим детям, мы для них делаем все от нас зависящее, но нам тоже нужна помощь. Заранее Вам очень благодарна. Буду рада любому ответу. Телефон отделения: (0412)34-15-36; моб. тел. 8-067-393071-41
Можно связаться по электронному адресу, он домашний.
Очень жду.
 
undetly-online11.04.10 04:54

спасибі за цікаву інформацію
 
Гость15.03.11 22:24

у каждого человека две стороны медали еслиб вы ее знапли то человек который занимается благотворительностю не сказалбы .что твои родители это твои проблемы подумайте над этом
 
Гость10.11.11 03:02

Ecnooimes are in dire straits, but I can count on this!
 
Гость24.04.16 14:22

Hola, esta receta ya se ha conertido en el postre perfecto para mis initados. todos lo adoran jajajaja Y la verdad es que desde la primera ez que lo hoce me salio genial todo gracias a las prefectas catdinades
 


Ваш комментарий к статье "Світлана Наконечна "Бути поруч""
Имя*
(max. 40 символов):
Email:
Сообщение*
(max. 6000 символов, осталось ):
Оформление текста: [b]Жирный[/b] [i]Курсив[/i] [u]Подчёркнутый[/u]


Все категории :: Последние статьи