Мені інколи кажуть, що в моїх новинах більше емоцій, ніж фактів. Тому сьогоднішня новина буде більш виваженою, щоб читачі могли навіть в такому сухому стилі розповіді побачити чудо. Велике чудо добра. Свідчення того, що Господь все бачить і не залишає нас.
28.11.13, обід. У відділені онкогематології Рівненської обласної дитячої лікарні аврал. З понеділка у відділення поклали 18 дітей. 3 дитини нові, онкологічний діагноз тільки встановлено, а значить вони найважчі. 8 дітей на «суточних» - це коли хімія капається цілодобово, коли листок призначень розписаний на десяток препаратів, а інколи і більше, коли медсестри падають з ніг, розводячи купу препаратів, а мами тільки бігають викидати порожні флакони з фізрозчину і глюкози. В кабінет до зав. відділенням заходить старша медсестра: «Як мені розділити між дітьми інфузомати? Двом дітям інфузоматів не вистачає! Комусь треба переносити хімію». Проблема з інфузоматати стара, на наше відділення треба 15 інфузоматів, а маємо всього 8, один з яких доживає віку. Розмовляємо з завідуючою, вирішуємо, що треба купити хоча б один інфузомат. Киваю головою, а сама думаю де взяти гроші. Тисяч 15, а може і 16 – скільки може коштувати інфузомат?
28.11.13, післяобідня пора. Поки керівництво лікарні готує звернення про придбання інфузомату, зідзвонююсь представником виробника Б-Браун в Украіні. «Так, інфузомат є. Почекайте, в нас діє система знижок для благодійних фондів. Я зараз поговорю з директором». Дзвінок через 30 хвилин: «Вам надали знижку 35%, остаточна ціна 10530 гривень».
29.11.13, 10:42. Платіжка на інфузомат полетіла  на Київ, сьогодні нам мають вислати обладнання Новою поштою, завтра воно буде в Рівному. Поруч сидить мій чоловік, розповідаю йому, що ми використали наш НЗ, недоторканний запас 10 тисяч гривень на екстрені випадки. Кажу, що боюся щоб не було авральних ситуацій, поки ми не поповнимо цей запас. Чоловік резонно запитує чому я не пишу прохання на сайті про придбання обладнання. Пояснюю, що інфузомат треба вже, що на обладнання кошти збираються дуже довго, що люди більше жертвують конкретним дітям, що діти у відділенні не можуть чекати. Жодних повідомлень ні в інтернеті, ні в особистих розмовах між волонтерами про те, що терміново треба кошти на інфузомат не було.
29.11.13, приблизно через годину. Заходжу на кліэнт-банк подивитися чи пройшла платіжка. Чесно і відверто – не можу повірити своїм очам – 29.11.13, 11:11, анонімна добровільна пожертва на придбання обладнання, 9000,00 гривень.

Не буду нічого більше писати. Буду дякувати тій людині, яка сьогодні вранці вирішила пожертвувати свої кошти на обладнання для маленьких пацієнтів.  Буду дякувати Господу за це чудо. І за десятки схожих чудес щодня.