Радость у меня. Делюсь, счастливый - Каролинка пошла в первый класс! Пробежало немного времени, казалось мне, но «дети взрослеют быстро»! Тяжелейшее заболевание осталось позади, в памяти, а радость первого дня в школе – вот она тут, рвётся, не удержать!

«1 Вересня! Це найщасливіший день у нашому житті! Наша маленька принцеса, наша Каролінка, пішла до першого класу! Після трьох років боротьби зі страшною хворобою, як гострий лімфобласний лейкоз, Каролінка все ж таки стала школяркою! Ми радіємо цьому більше, ніж наша донечка. Нашій радості немає меж, і лише завдяки Вам усім ми маємо змогу зараз так радіти! Як можна підібрати слова вдячності, щоб подякувати Вам усім-усім за наше теперішнє щастя? За цю ясну посмішку, за оченята, які світяться радістю, за життя нашої Каролінки? Як висловити нашу вдячність за Ваші щирі та відкриті серця, які підтримували нас усі ці роки? Немає таких слів.

Ми просто щиро вклоняємося Вам до самої землі!!! Ми дякуємо всім: лікарям, волонтерам, знайомим і зовсім не знайомим, але таким рідним уже нам людям. Спасибі Вам! Нехай Господь Бог віддячить Вам сторицею за всі добрі діла. А ще у нас є велике прохання до Вас усіх: не залишайте, будь-ласка, Ваших святих молитов за нашу маленьку Марію! Божої Вам благодаті.

З повагою,
родина Денисенко Кароліни.»

Самочувствие хорошее. Беспокоит из пережитого прогрессирующее заболевание ножек. Врачи говорят, что это результат метотрексата – химиотерапии. Идёт активное искривление суставов в коленках, щиколотках, стопах. Занятия физкультурой на уровне профилактических и специальных упражнений, массажи не приносят успеха. Очень сильно Х-образно искривлены коленки, стопы – косолапо, как у медвежонка, а вот стопы – даже легче ходить на цыпочках, на пальчиках, чем на ступню! Диагностируют: «плоско-вальгусна постава», а также «вальгусна деформація нижних кінцівок». Рекомендовали привязывать на ночь дощечки к ножкам. Привязывали. Больно, но Каролинка сцепив зубки соглашалась (девочка уже закалённая в борьбе!), но результата нет. Более того, стала хромать на правую ножку, как будто она стала короче.

 
( щёлкните на изображении для его увеличения )

К сожалению, детские врачи-ортопеды, к которым удалось обратиться, не сталкивались с последствиями химиотерапий, и порекомендовать что-то большее пока не смогли. Вообщем, «мы пока не бегаем, ходим», - говорит бабушка Оля.

Не могу не восхититься возрастающей верой маленькой Марии-Каролинки. Отступили испытания, но не ушла вера. Детские молитвы, искреннее почитание Креста, святых икон, чтение Евангелия, освящённая вода с утра, просфора – это то, что видят родные снаружи, и можно только догадываться о том светлом, что происходит внутри.

«…не залишайте, будь-ласка, Ваших святих молитов за нашу маленьку Марію! Божої Вам благодаті…»

Искренне Ваш,
Миша Статкевич