Ну от, і настала ця пора. Пора, коли сонце і тепло з кожним днем поволі змінюється на холод і дощі, пора, коли жовтіє і опадає листя з дерев, і , нарешті, пора, коли приходить натхнення і так хочеться творити красу в унісон із природою.

Готуючись до творчого заняття, ми просто не могли не врахувати цей фактор і хотіли підібрати для діток із відділення хірургії та гематології Львівської лікарні, заняття, яке б найкраще відповідало осінній порі і передавало її красу.
Саме таким, на нашу думу, виявилося створення бісерних дерев.
Отож ми запаслися цілою купою всілякого бісеру, паєток, дротиків та підставок – і рушили до лікарні, аби навчити діток робити осінні дерева власними руками.
 

У відділенні хірургії діти займалися лише у палатах.

 Був серед них наш Михайлик Ковенько.

 Він захотів робити із конфеті у вигляді листочків не дерево, а осінню аплікацію.

 У відділені гематології заняття минуло гамірно та жартівливо. Дітки завзято робили різноманітні гілочки для своїх дерев.

 Був на занятті і наш невгамовний Миколка.

 Дімчик Проскурник не частий гість на зайняттях, оскільки приїжджає рідко і на вихідні не залишається. Та цієї суботи Діма якраз приїхав до лікарні разом із мамою, а заодно і до творчого заняття приєднався.
Діма приймає цитозар раз в місяць. Тепер до нього доєднався ще пурі-нетол, але його Дмитрик буде пити вдома, і надалі раз в місяць їздитиме до лікарні.

Були на занятті і дівчатка.

Настя і Таня спершу робили дерева, а по закінченні роботи над ними зробили ще й аплікації із тих же листочків, із яких були їхні деревця.

 Іринка прийшла на заняття трошки пізніше за всіх, але в роботі не відставала.



Батьки також приходили до нас на «майстер-клас», щоб потім навчити робити бісерні дерева своїх діток, що не могли вийти на заняття через низькі показники аналізів. Так до нас завітала і мама Ані Калиневич . Як сама Анічка, так і її мама завжди дуже активно беруть участь у наших творчих заняттях, тож з них можна тільки брати приклад. Шкода, що цього разу Ані довелося виконувати завдання у палаті.

 А от мама Дмитрика, який не міг прийти на заняття через сильний біль в ногах після пункції, не мала терпіння вчитися, тому попросила, щоб ми самі показали хлопчикові техніку створення гілочок. Спершу хлопчик був дуже серйозним і засмученим.
Але творчий процес захопив малюка так, що на його обличчі з’явилася ледь помітна, зате така щира посмішка, а в очах замерехтіла іскра цікавості.
В такі моменти, дивлячись на хворих діток, іноді просто важко стримувати свої емоції, і ми дуже тішимося, що нам таки вдалося розважити діток і навчити їх чогось цікавого. І, сподіваємося, ми будемо продовжувати у тому ж дусі!

Наталя Баландюк
БФ «Крила надії»
032 240 76 13

Проект «Терапія радістю» здійснюється за підтримки Львівської міської ради.