Кажуть, сонечка, які ще називають божими корівками, мають властивість накликати хорошу погоду, успіх і щастя. От ми і вирішили подарувати кожній дитині свій персональний «магніт» позитиву у вигляді Сонечка-точилки для олівців.

Щоб зробити наш подаруночок іще цікавішим та пам`ятнішим для діток, ми вирішили розмалювати цих же сонечок на одному із наших щосуботніх творчих занять.
О, це було надзвичайно весело! Ми підкинули діткам ідею розмальовування наших божих корівок у інших тваринок: котиків, мишок, зебр, тигриків, зайчиків, звичайних корівок та будь-яких інших звірят. Дитяча фантазія вирувала в повітрі і не знала меж.
А оскільки сонечкам треба десь жити, ми прихопили із собою спеціальні зелені стаканчики для олівців, які слугуватимуть для сонечка травичкою, на якій вони зможуть жити.
У відділенні гематології серед інших дітей був і наш малий бешкетник Миколка Рижій.
 

Впіймати його об’єктивом фотокамери просто неймовірно важко!  За час нашого перебування в лікарні хлопчик встиг і свої подаруночки порозфарбовувати, і постріляти у всіх зі свого нового модного іграшкового пістолета, і пазли поскладати, і досхочу набігатися лабіринтами коридору відділення. І звідки ж у цього бешкетника береться стільки сили і енергії? Кожного разу дивуємося і, зрештою, тішимося. Адже це означає, що у хлопчика сильний організм і він має усі шанси впоратися зі страшною хворобою.
Дмитрик також прийшов на заняття і дуже втішився, дізнавшись про завдання, яке ми підготували на цей раз. Справа у тім, що хлопець страшенно любить малювати. За роботою, як завжди був серйозним та зосередженим.
Решта діток також із задоволенням виконували завдання.
А дівчинка Настя поралася над розписом у своїй палаті.
У відділенні хірургії було не менш весело. Щоправда, на загальному занятті зібралося всього троє хлопчаків, які більше спостерігали за роботою своїх мам, які старанно розфарбовували канцелярське приладдя для своїх маленьких чад.
 

Решті діток матеріали було передано у палати.

Був серед них і Михайлик Ковенько  , який завжди виконує завдання на пару із сусідкою по палаті Христинкою Радецькою  , хоч вони і мусять робити це не виходячи зі своєї палати через крапельниці. От тільки Христинку на ці вихідні відпустили додому, тому цієї суботи Михайликові довелося малювати самому. А зараз навпаки – Христинка приїхала лікарню, в понеділок їй поставили вшивний катетер і почали хімію, а Михайлик вже «відкапався» та поїхав додому. 

Назарчик показав нам розфарбовані ліхтарики, які ми залишили йому минулого разу, оскільки він не мав змоги вийти до нас на заняття і мусів виконувати завдання у власній палаті.
Отже, таким було наше минуле заняття. А от що ми будемо робити наступної суботи, ви дізнаєтеся вже із наступної статті. І ми обіцяємо, що це буде не менш цікаво ;)

Наталя Баландюк
БФ «Крила надії»
032 240 76 13

Проект «Терапія радістю» здійснюється за підтримки Львівської міської ради.