Ліпка з глини і пластиліну завжди давалась нашим дітлахам найскладніше: хоч вони завжди ліпили з задоволенням і викладалися на всі сто, в результаті все одно випливали якісь дрібненькі дефекти: то не дуже ідеально тримались купи частинки виліпленої фігури, то глина була погано змочена і виріб починав тріскатись. Звичайно, на позитивному настрої діток це зовсім не відображалось, адже для них важливий не стільки результат, як сам процес, але для волонтерів це був знак, що треба вдосконалюватись, придумувати ще якісь інші цікаві заняття з ліпки, і намагатись організовувати заняття так, аби все у дітей вийшло якнайкраще.

Так, цього разу ми принесли на заняття пластичну масу (=кольорова пластика=керамопластика) – щось подібне до пластиліну, бо не сильно забруднює пальці, до того ж м’якша за глину і з нею легко працювати, але так само як глина, пластика стає твердою, якщо її запекти в духовці. От з цього диво-матеріалу ми й вирішили робити з дітками керамо-намиста.
 
З’єднуєш до купки смужечки пластики різних кольорів, формуєш ковбаску, і спеціальним ножичком для пластиліну ріжеш на шматочки, яким потім надаєш вигляду кружальців – от і вся штука. :) тільки ще дірочку треба не забути зробити, аби потім надягнути намистинки на ниточку.

Нашим діткам сподобалось, і наперід забігши, скажу: заняття вдалося! :) З задоволенням робили кульки навіть найменшенькі дітки, як от Павлик:

Дуже цікаво за ним спостерігати: малеча дорослішає на очах, і все серйозніше і старанніше займається на творчих заняттях. От і зараз він робив намистинки з таким серйозним виразом обличчя, з такими насупленими брівками (ну не хотів той ваш пластиковий ножичок різати – хай йому грець!), що мимоволі замилувано посміхнешся :)
Дехто з мам виявив фантазію і замість багатьох намистинок зробив одну велику прикрасу:

У відділенні хірургії займалося всього двійко дітей: Аліна і Ростик. Хоч Алінці було дуже важко – їй необхідно було весь час лежати – вона так захопилась процесом, що волонтери залишили їй з мамою матеріали, аби вони займались після обіду:

Ростикові також було складно ліпити через слабеньку координацію рук, але тут головне творчість, фантазія і позитивний настрій, і все неодмінно вийде. Разом з волонтерами він зробив чудового автомобіля, якого тягне за собою на мотузку метелик (хай живе креатив!):

Марина Верхогляд