Цього заняття ми вирішили відпочити від складних технік типу декупажу чи розпису по тканині і повернулись до добре відомої всім акварелі. Нею можна, звичайно, малювати все, що завгодно, але для цього заняття ми запланували пейзажний малюнок: нечіткість акварельного малюнку, розмитість фарб і можливість створення плавних переходів кольорів якнайкраще пасували до образу осінньої, ніжно-ілюзорної золотистої природи.
Дітей у відділенні цього разу було дуже мало – на щастя, багатьох відпустили додому. У відділенні гематології займались тільки двоє маленьких художників: Віталік і Максимко.

Разом з мамами, волонтерами діти створили отакий спільний пейзаж:

А опісля хлопці малювали окремо: і тут пейзаж плавно почав переходити в абстракцію. Було дуже весело, пензлик виводив фарбою політ найсміливіших дитячих фантазій. Тут знайшлося місце навіть для білого зачика в кущах. Погляньте:

Дещо пізніше до хлопчиків долучилася Настуня з мамою і бабусею.

Настя малювала зацікавлено і дуже зосереджено, в неї вийшов гарний малюнок: з сонечком, машинками, будиночками і деревами: такий собі урбаністичний пейзаж. З великим задоволенням малювала Настунина бабуся.Як часто буває на наших заняттях, не тільки дітки, але й батьки й рідні дітей відкривають у собі таланти, часами навіть незнані досі.
У відділенні хірургії малювала лише одна дівчинка: Іринка. Всіх інших так само відпустили на вихідні додому, у відділенні залишились лише найменші дітки: кількамісячні малята, яким не можна було покидати палат.
Іринка лежить одна в лікарні (їй 16) і вона дуже любить малювати, тож дуже втішилася приходу волонтерів. Разом з волонтеркою Галею в них вийшлов гарний нарис-пейзаж.
Треба сказати, у Іринки дуже гарно вдаються усі малюнки, вона має чудове відчуття краси. І добре серце – до Ірину палату постійно прилітають голуби, наче хочуть потоваришувати з нею.

Отак минуло наше перше жовтневе заняття. Тихо і спокійно, як подих осені, і світло – як стара добра акварелька.

Марина Верхогляд