Зазвичай наші творчі статті починаються із традиційного "Цього тижня ми створювали....". Та опісля цьоготижневого заняття хотілось написати " Чи є різниця, що ми виготовляли, коли все й без арт-заняття було настільки чудово!". І справді, на творчому панувала особлива, дружня та дуже-дуже приємна атмосфера. І на це було багато причин: ми побачили на занятті й відділенні тих діток, які ще зовсім недавно лежали у реанімації, і за яких ми всі дуже переживали. Також опісля великої перерви зустріли дітей, що прийшли на планові перевірки. Завдяки цьому все було по-домашньому тепло. Та все ж, якось не годиться у вступі про творчого заняття проігнорувати саму його тему,тому все ж таки напишем, що ми робили симпатичні прикраси для вазонків:).

Що ж, починаємо із відділення гематології.

Коли ми скликали діток на заняття, нарешті побачили у палаті Марічку Кінаш, що одразу ж викликало на нашому обличчі неприховану усмішку. Та на зміну цій усмішці прийшло  й  неабияке здивування, тому що дівчинка тільки повернулась із реанімації(опісля менінгіту!) до гематології, як одразу прийняла участь на занятті. Так ще й прийшла у їдальню, де чудово, наполегливо  працювала. Залишається лиш знову повторитись, написавши, що вона справжній боєць. Ну що ж,  із пісні слів не викинеш:).

Більше року пройшло з того часу як ми востаннє бачили Миколку Тарабанського. Може й цього разу не зустрілись, якби не проблеми із зубчиком...  А хлопець, до речі, пам'ятав, що ми приходимо у відділення по суботах і було видно, що він чекає нас:). А працював Микола просто чудово:постійно хотів додати ще і ще якусь деталь, аби все у  його прикрасі було ідеально. Зайчик вийшов дуже красивим, такий якісний виріб не в кожному магазині сувенірів побачиш:).

Тепер трішки розповімо про Захарчика, який дуже приємно нас здивував. Чи то  не доводилось бачити його таким веселим та жвавим, чи то він вже адаптувався до перебування у лікарні і тому був цієї суботи таким бадьорим, не знаємо. Та в будь якому випадку дуже раді такому його настрою. Захарчик багато сміявся, бігав по їдальні, говорив також немало:). У креативній сфері був таким же активним і вирішив зробити не звичайного ведмедика, а короля всіх ведмедів:).

А Ляночка, неначе справжній митець, під час творчої роботи  заперечувала будь які "рамки" та правила, і покладалась лишень на своє бачення прекрасного:). Ось і  киця вийшла в неї дуже цікавою та неординарною:).

Вікуся Рубаха - дуже самостійна дівчинка. Все-все робила сама, а будь яку пропозицію допомоги ввічливо відхиляла. Завдяки власним старанням Віка створила миловидного та яскравого зайчика.

А це робота Мартусі Коди. Дівчинка "затемпературила", тому повинна була знову завітати у відділення.

З гематологією ніби розібрались, тепер переходимо до хірургії.

І сльози, й сміх, і сміх крізь сльози.... Це все про Олежика Кордюка цієї суботи. Ну дуже вже хлопчик хотів додому ... Та все ж по завершенню заняття трохи повеселішав, що вже не може не тішити. Так ще й похвалився нам аж трьома прикрасами для вазонків!

Стрибками настрою вирізнався і Віталік Лесюк: то не хоче, то все ж погоджується попрацювати на занятті; то не буде, то все ж таки фотографуватиметься:). Нічого, настрій  - річ мінлива, скоро ми ще побачимо його активним та усміхненим. А тепер повернемось до творчого заняття: Віталік зробив дуже симпатичного зайчика. Молодчинка!

Любочка разом із мамою створили двостороннього зайчика - братика й сестричку. Та на цьому вони не зупинились і вирішили виготовити ще й ведмедика.

А ось іще декілька робіт діток із гематології та хірургії.

Якщо Ви бажаєте  фінансово допомогти у проведенні творчих занять, можете переказати кошти на реквізити фонду з призначенням платежу: "Добровільна пожертва на проект "Творча майстерня".

БФ"Крила надії"