Є у нас таке заняття, яке ми обов’язково проводимо раз у рік, якою б не була погода чи настрій. І ось цього сонячного тижня нам стало зрозумілим, що час для нього знову настав: ми вкотре створювали дракончиків. Техніка їхнього складання доволі проста, та водночас захоплююча. І хоч дракони часто асоціюються із негативними персонажами казок, та у нас все зовсім інакше - вони дуже позитивні та кумедні!

            Розпочнемо із відділення гематології, де ці казкові істоти вийшли саме такими! Ще б пак, вони створювались дуже сонячними та веселими дітьми!

            "Ну що, Мартусе, фотографуємось?", "Ні, я ще маю дещо доробити" - чуємо у відповідь і водночас бачимо чим так посилено зайнята Марта Кода : дівчинка ріже великий аркуш на дрібненькі клаптики:). А опісля цього говорить просто геніальну фразу:"Я зараз хочу з'їсти печенько, таке ж, яке їла завтра". Під враженнями від реплік маленької ледь не забули про їхнього із мамою дракончика - він просто фантастичний. А це, як-не-як, важлива властивість цих створінь:).

            Ще ніколи ми не бачили Ілонки на загальному занятті. І це справді зрозуміло - заходячи у їхню палату відчувається спокій та домашня атмосфера. Завжди працюючи із мамою, майже без жодних додаткових вказівок, вони чудово справляються із завданням. А чого не знають, гарно доповнюють власними ідеями. Це стосується і їхнього дракончика, адже створення деяких деталей - це суто їхні цікаві техніки.

            Кумедний Олесь!:) Коли ми згадуємо про цього хлопчика, це чи не найкращий епітет, що характеризує його у цю суботу. Поки мама складала дракончика, він бавився із скотчем і приклеював його до столу. Далі він не хотів фотографуватись, і висунув умову, що зробить це лиш тоді, коли на фото із ним буде мама. Вона нічого проти цього не мала, та ось тільки Олесь забув про що обіцяв, бо вже не хотів згоджуватись із власною пропозицією:). А коли він взяв у руки дракончика, ще дуже довго не розлучався із ним та бігав по відділенню.

            Так само не сидів на місці і Ромчик Мотлюк. Де він тільки не був, і чого тільки не робив. Наголос власне робиться на останньому. Якщо мама зробила дракончика, що асоціюється із чудесами, то Ромка також не гаяв часу і можна так сказати "натворив чудес у палаті"J. Повернувшись із заняття, мама побачила цікаву картину - все догори-дригом:). Звісно ж, у виховних цілях, вона зробила Ромці зауваження, на що він дуже образився:). Тому під кінець творчого, настрою для у нього не було, та за декілька хвилин ми знову спостерігали за тим як хлопчик усміхається :).

            За наших час занять я бачила Андрійка двічі. І кожного разу він справляв на мене дуже тепле враження, такий світлий та приємний хлопчик. І до речі, дуже креативний:). Про це говорить його чудовий дракончик, якого він із задоволенням самостійно склав! 

Такі ж емоції викликав у нас  і Юрчик, хороший та дуже кмітливий. Хлопець із легкістю та цікавістю він взявся за справу, тому не дивно, що дракон у нього - дуже симпатичний.

            У приємній та веселій атмосфері пройшло заняття у хірургії.

            Ось, наприклад, Василько побачивши нас, біг щодуху у їдальнюJ. Де із превеликою радістю створив разом із мамою дракончика. Який у них вийшов дуже позитивним та дотепним.

            Як по маслу ішла робота у Петрика: «Зробити так? Запросто!» , «А тепер це? Добре!», «Я все зрозумів, далі сам»! І це пропри те, що хлопчик не міг повністю оперувати рукою! Молодець!

            Ці два дракончика створено двома чудовими та привітними дівчатками. Перший - Олесею.

            А другий тепер належить Віці Затворницькій. Хоч маленька красуня не дуже добре себе почуває, вона не втрачає гумору та зустріла нас із милою та щирою усмішкою.

            Заняття настільки сподобалось дітям та волонтерам, що ми знаємо точно - один із тижнів наступного літа «зарезервовано» саме на цю тему.

Соломія Яким'юк