«А що це таке?», «А яке його призначення?»… Ці та ряд інших схожих запитань можна було почути, напевно, від усіх присутніх на суботньому занятті, вартувало нам лиш витягнути різнобарвні скриньки. Спершу ми і самі не могли дати конкретної відповіді, та протягом творчих, що відбувались на тижні дітки подали нам безліч ідей. Щодо першого запитання, можна було почути наступні тлумачення – це гарбузики, або ж  груші, та під кінець усі зійшлись на думці, що це декоративні дині. Щодо того для чого слугуватиме виріб придумали наступне: сюди мама може складати власну біжутерію. Не довподоби ідея? Ну тоді це нехай біде підсвічник. І це ні? Тоді вважатимемо цей виріб вазонком для кактусів. І так протягом заняття кожен придумав собі власний спосіб використання розписаного матеріалу. Скриньки не залишили байдужими нікого із відділень гематології та хірургії, що на Дністерській 27, адже усе не зовсім зрозуміле завжди привертає увагу:)

Що ж, як це вже традиційно повелось, розпочнемо із гематології. Діти із цього відділення проявили креативність та оригінальність думок.

Ось візьмемо до прикладу Дем’янчика Гирича. Добре знаючи скільки кольорів містить веселка, він зобразив її на власній скриньці чотириколірною. Та це далеко не всі його креативні задуми. Наступним незвичним елементом стала медуза, яка на початку роботи виконувала роль сонечка:). І таких нестандартних мотивів у його роботах – безліч! По завершенню розпису 3 диньок, хлопчик не нудьгував, а зі всіх сил дурачився та бавився із Ромкою Мотлюком!

Згадавши про цього малюка, буде цілком логічно присвятити абзац саме йому. Ромчик – кумедний хлопчик, і взагалі, такого непосиди як він ще треба пошукати! Малюванню на скриньці він присвятив аж цілі 3 хвилини! А далі його можна було побачити у всіх куточках відділення, а згодом із водяним пістолетом на вулиці.

Незважаючи на шум та галас, що лунали із сусідньої палати та балкону(винуватцями якого були двоє вище згаданих Дем’янчик та Ромчик), міцно спав у власному ліжечку Назарчик Трегуб. Аби не зволікати мама розписала дві скриньки, та залишила ще декілька виробів, аби їх самостійно оздобив її синочок, як прокинеться. Впевнені, це будуть нові шедеври:).

Бліденький, змучений та засмучений… Зустрівши таким Тарасика Артишка, здавалось, що він відмовитися від розпису скриньок. Та на превелике щастя, ми помилялись! Більше того, хлопець не просто взявся за креативну справу, а дуже красиво розписав виріб. І як ми двоє зійшлися на думці – скринька вийшла схожою на кавунчик :).

Цього тижня (як і всі попередніJ), Іллюшка Пустовіт повністю поринув у абстракціонізм.  Сміливо наносячи мазок за мазком, малюк досить швидко завершив роботу. І довго вагався, малювати ще чи ні. Та все вирішилось саме собою - до Іллі завітали гості, приходу яких він дуже зрадів і залюбки присвятив власний час їм.

            Захопленим від нашого творчого залишився Віталік. Хлопчик вперше відвідав заняття. І як сказав, думав, що буде нудьгувати у лікарні, а тут такі цікаві речі відбуваються:). Розписавши два вироби, і встигнувши переглянути якусь передачу по телевізору, він знову повернувся, аби запитати як звуть кожного із наших волонтерів. Так, творче дісно не залишило байдужим цього привітного малюка:).

Радісною та дуже комунікабельною була цієї суботи Мартуся Кода. Натхненно описувала та хвалила свої із мамою роботи, і те як їй подобається малювати:). А результатом такого позитивного підходу до творчості стали три симпатичні скриньки.

Цікавим орнаментом та мотивами оздобила власну роботу Ілонка разом із мамою. Скринька вийшла досить автентичною та особливою. Ну що ж, залишається лиш додати – молодці!

             У відділенні хірургії зголосилось оздоблювати декоративні диньки лиш двоє діток.

            Одним із них став Арсенчик. Скриньки наповнені симпатичними та цікавими елементами. Розпис хлопчика «вдихнув» у одноколірні скриньки нове, яскраве життя!

Коли б ми не прийшли, у відділення, завжди попадали на той час, коли Максимчик Петигирич спав. Тому не знали, що він дуже веселий та енергійний малюк. За ту хвильку що я його бачила хлопчик активно підпригував на ліжечку та кумедно «м’явкав»:). Згадаємо і про важливу частину творчого заняття – чудово розписану скриньку! Мама Максимчика намалювала дуже красивого янгола, що дрімає на хмарках!

            З нетерпінням чекаємо наступного заняття! І того аби поділитись із Вами новими творіннями від позитивних малюків!

Соломія Яким'юк