Однією із тих хто нас здивав є Христинка Зеленюх  . Хоч, напевно, це слово не передасть усього подиву, який ми відчули! Дівчинка – у дуже важкому стані… В реанімації…А тут ми бачимо виріб!І не просто виріб, а власноруч створений Христинкою!!! Нонсенс, через який виникає безліч питань на зразок «Як?». Та відповідь не забариться – спражньому митцю нічого не стане на перешкоді, аби творити... Котику, ми всі думками із тобою! І чекаємо на твої нові творіння наступного тиждня, тільки вже у відділенні хірургії!

Владику  , в тебе часом немає предків серед індіанців?:) Ну дуже вже напрошується це запитання, коли дивимось на тебе в чудовому етнічному уборі:).

Така ж думка виникла, коли ми побачили красуню Лілю у її індіанській«короні»:). Дівчинці - дуже гарно в головному уборі. Ще б пак - він яскравий та наповнений теплою енергією. Власне і сама Ліля випромінювала прекрасний настрій, позитив, позитив та знову позитив! Що не може не тішити!

            Що не кажи, а індіанці, що дуже поважливо ставляться до природи, точно б назвали Таїсію втіленням гармонії та сонечка:). Маленькій насправді дуже пасує її виріб:).

Міс позитив, міс креатив і просто міс! А усе це про одну дівчину - Софійку Єфіменко :). В неї получилася дуже мила та продумана «корона». Яка ще більше підкреслює її чарівність:).

Красива роботавийшла у Лілі Мацелюх  . Особливості, напевно, додає прекрасний фіолетовий, який, до речі, обирають люди творчих професій! А те що дівчинка - креативна, не виникає жодних сумніві!:) Лілі дуже личить індіанський виріб!

Олекса, друге ім’я якого на суботньому занятті - Сонячне Жабенятко(вартує лиш глянути на фото аби зрозуміти чому:)) проявив оригінальність не лише в приклеюванні фігурок, а й наданні цікавої форми основі. Її хвильки та блакитний колір створюють приємні морські асоціації:).

Неповторним орнаментом наділила власний виріб Віта! Чудова робота, не зважаючи на те, що дівчинка відвідала наше заняття вперше!

Веселі індіанські убори зробили і діти із гематології. 

            Дружньо та з позитивним настроєм працювали на занятті Дем’янчик та Олесь – сусіди по палаті та коллеги, що вже встигли перейняти одне від одного багато рис:).

            Олесь - хлопчик, який залюбки побавиться в ігри, поки мама виготовляє для нього маленький витвір. Та в цю суботу, вперше за тривалий час, він зацікавлено приймав участь на занятті – обдумано обирав деталі для оздоблення виробу і приклеював пір’їнки. А скільки ж сміху та радощів було, коли він його приміряв!.. Будемо сподіватись, що це поштовх до прояву подальшої самостійності Олеся на творчих:).

            Дем’янчику Гиричу  тема заняття також припала до душі – хлопець усе зробив самотужки . А образ індіанця настільки його захопив, що він жартома вимагав сокиру і довго роздумував чи прийняти маму у власне плем’я:).

Одягнувши індіанський актрибут, Назарчик Трегуб, одрузу ж став впевненішим та веселішим:). Так, йому точно пасуватиме роль вождя племені:).

            Справніми Покахонтас заняття почесно називаються Мартуся, Настуся, Юлічка, Богданка та Віка:).

            Маленькій Настіньці Садурі дуже і дуже пасують екзотичні амплуа. У цьому ми переконались, як тільки дівчинка одягнула індіанску «корону». Та навіть до цього у очах Насті можна було побачити ентузіазм та бажання створити яскравий виріб! Індіанська красуня та й годі!:)

            Юлічка Репчак повністю відчула сутність індіанського стилю та прикрасила власний виріб якомога більшою кількістю пір’їнок. І не прогадала! Головний цілковито відтворює етніку народу та личить майстрині:).

            Під час заняття ми говорили, що Богданка Степа  буде ініданською принцесою:). Що дуже підходило поведінці дівчинки – високо піднята голова, поважність та серйозність:). Усе це про малечу:).Та навіть справжній принцесі не вдалося б так невимушено позувати, як це робила Богданка! Справжня модель:).

Марта Кода зачарувала нас усіх своїм образом та загадковим поглядом:). Година заняття і Мартусю не впізнати – українська дівчинка перевтілилась у чужоземну красунечку:).

            На цьому занятті Вікуся Герич обрала для себе  опосередковану роль – як під час створення головного убору, так і при фотографуванні. Та виріб їй сподобався і вона обов’язко вопоміряє його пізніше:).

             Кумедне вийшло заняття! Та його таким зробила не тема, а її прийняття дітками із гематології та хірургії. Хіба заняття можна вважати вдалим, якщо ми не чуємо дитячого сміху? :)… Чекаємо наступної суботи!

Соломія Яким'юк