Минув вже цілий рік, але для рідних В'ячеслава нічого не змінилось. В голові досі лунає веселий сміх Славки, його улюблена черепашка досі чекає його на дивані. Так багато речей нагадують про нього - про його недовге, але насичене і усміхнене життя. Про його веселу вдачу. Про безліч мрій... Однією з них були подорожі. І знаєте, одного разу він навіть втік з лікарні, щоб подивитись Київ! Такий він був : сміливий, добрий, щирий, непосидючий.

Зараз Славка з Богом і ми знаємо, що йому більше не страшно, віримо, що він поглядає на своїх маму і тата, на непосидючого братика, добрих бабусь і на нас своїх друзів.

Друзів яким він так багато дав, своїм життям, своєю добротою. Він вмів цінити кожен день і посміхатись усім, не дивлячись на біль.

Ми ще раз дякуємо усім, хто був поруч з цією родиною, хто пам’ятає Славу. Хто молиться за нього, нехай Господь оберігає Вас і Ваших рідних.

Друзі Антон та
Наталья Власенко