Нарешті випала нагода особисто познайомитися із Софійкою Коваль, про яку я вже трохи писала раніше. Соня в обласній – близько двох тижнів, сюди разом з мамою вони потрапили з «Охматдиту», де перебували зовсім з іншої причини – дівчинка травмувала руку, накладали гіпс. Паралельно лікарі звернули увагу на дивні синці по тілу малечі, зробили аналізи – відправили в обласну. Тут Софійці поставили діагноз – гострий лімфобластний лейкоз.

За результатами дослідження кісткового мозку, у Софійки – 96% бластних клітин. У четвер дівчинці  почали капати «хімію» - дівчинку дуже нудило, скаржилася на біль у животику, відмовлялася їсти.
Вчора, коли я провідувала її, Соня вже трохи «відійшла» - сміялася, крутилася на ліжку, за найменшої слушної нагоди намагалася продемонструвати, що пальчики її слухаються (кілька років тому дівчинка дуже сильно обпекла ручки), без зайвої скромності розповідала про своїх численних «женихів» (розкажу по секрету, що на честь одного з них – Тіми – названий улюблений Сонін пупс), а також цікавилася у мами, хто з родичів уже здав аналізи на потенційне донорство для неї...

У мами – Катерини Олександрівни -  настрій поки доволі бадьорий і бойовий. За перші тижні лікування на Соню вже «пішло» кілька тисяч гривень, та за допомогою друзів, родичів і односельців родина поки тримається...

Тел. мами: Катерина Олександрівна – 8 096 388 33 55

Кілька слів про Мирославку Молочко.
Перша – добра – новина: AMPHO-MORONAL, який мама Миросі так довго і безнадійно шукала, вчора нарешті опинився в її руках (величезне спасибі Марії Борисовій з Донецька та Маші з Германії, завдяки яким вдалося «провернути» цю добру справу).

Інша новина – гірша – у Мирославки днями впали аналізи (гемоглобін – 56, тромбоцити – 38), після вливання р-маси гемоглобін піднявся до 102, тромбоцити лишилися незмінними. Через низькі показники Миросі призупинили «хімію». Якщо сьогодні аналізи будуть кращими, відновлять. Лікарі заборонили дівчинці багато рухатися, тож всю свою енергію вона спрямувала на опанування механізму маминого мобільника, тайкома «полегшуючи» рахунок діловими дзвінками родичам, коли мама Іра виходить з палатиJ.

Маму Мирославки орієнтують на високодозну «хімію». Довгими днями й ночами зважуючи всі «за» і «проти», всі ризики й шанси, мама Іра так довго накопичувала переживання і біль за Мирославку в собі, що вчора, розповідаючи мені ці останні новини, просто не витримала і – завжди така усміхнена, весела, впевнена – гірко розплакалась... Та швидко заспокоїлась і, аби Мирося не бачила маму заплаканою, витерла сльози зі словами: «Лікарі поганого не порадять».

Тим, хто хоче підтримати маму Іру добрим словом чи ділом, її телефон – 8 0666 2005 17.

                                                                                    З повагою, Ксенія Пясківська
                                                                                     8 066 293 54 68