В суботу, 28 листопада перестало битися серденько нашого малого воїна Володі Олійника. З Володькою ми знайомі ще з 2012 року. Спільно з ним, батьками та лікарями переживали перемоги і невдачі. Тішилися добрим аналізам, оптимістичним дзвінкам від рідних, переживали через низький рівень лейкоцитів у крові. Нашій радості не було меж коли Володька перейшов у стан ремісії. Нажаль вона була недовготривалою. Підступний рецидив повернув хлопчика і батьків у онковідділення. Рідні Володі не шкодували сил, нервів, місяців і років аби знищити підступну пухлину.

Лікувалися у Івано-Франківську, Німеччині, Угорщині, але не врятували хлопчика. Небесні сили розпорядились по-іншому. Мабуть там на небесах Володі буде краще...

Дякуємо вам, що весь цей нелегкий шлях, у порятунку Володі, ви були разом з нами. Ваша підтримка, молитви та переживання завжди відчувалися нами, батьками, рідними та лікарями.

Господи Ісусе Христе, Боже наш, Владико життя і смерти, Утішителю скорботних! З засмученим і зворушеним серцем удаємося до Тебе і молимося Тобі: пом’яни, Господи, в Царстві Твоїм померлого раба Твого, дитину Володимира і створи йому вічную пам’ять.

БФ "Ти-Ангел"