| Форум о разном ->> Вход->> Почему Настю Овчар спасли а малышу Эрнесту Грищуку даже не дали шанс |
| Автор | Сообщение |
| 02.01.12 16:58 |
| Melnichka |
|
 |
| Сообщений: 3 |
| Емейл: скрыт |
| ip: скрыто |
|
|
Доброго дня!
Просимо Вас допомогти нам відстояти права дітей і жінок в Украйні.
03.09.2011 року в Києві відбувся страшний трагічний випадок. Киянка Алiна Грищук, поїхала на роботу до чоловіка, залишивши 4-річного Ернеста и 6-місячну Саманту на догляд бабусі Натальї. Був з ними i молодший брат Аліни - 9-річний Максим. Бабуся вийшла з дітьми на прогулянку на майданчик біля будинку. Згадавши, що треба купити хліба, відійшла на пару хвилин у найближчий магазин, взяв із собою тільки Саманту. За ці 10 хвилин сталося непоправне. Сусідські хлопчики знайшли біля будинку каністру з паливною речовиною та підпалили її, але злякавшись відкинули її в сторону. Ця сама каністра попала в Ернеста, i дитина спалахнула. Опіки хлопчика склали по заявам медиків біля 80% шкіри. Цей трагічний випадок щільно висвітлювалася ЗМІ та газетними виданнями, сердець багатьох людей торкнулася ця страшна трагедія, навіть Фонд Ріната Ахметова перерахував на рахунок лікарні грошові кошти на порятунок хлопчика. Українські лікарі стверджували, що медичного обладнання та досвіду їм достатньо для того, щоб врятувати Ернеста, не зважаючи на всі благання матері перевести його у спеціалізований медичний заклад у Бостоні «Shriners Hospital». Але вони помилились. __.11.2011 Ернеста не стало… Суспільство дуже схвилювали деякі подробиці так званого «лікування» Ернеста, дуже багато питань залишилось без відповіді, у тому числі ті, які були поставлені батьками.
Цей трагічний випадок примусив нас написати колективного листа з вимогою пояснити ситуацію, що склалась в Київському опіковому центрі № 2, а саме у відділенні реанімації. Впевнені, що аналогічні ситуації мають місце і в інших лікарнях України.
У той час, коли весь цивілізований світ визнав, що одужання дитини відбувається швидше, а лікування – ефективніше, якщо його батьки і близькі поруч, в нашій країні батьків тижнями, а то й місяцями не пускають до своїх дітей навіть на декілька годин. Про спільне перебування дітей та батьків у палаті реанімації лікарі деяких відділень, схоже, взагалі не мають ані найменшого уявлення. Ми не знаємо нічого про стан наших дітей – про те, як протікає хвороба, про призначене лікування і препарати, про те, що дитина їсть, як спить, який має вигляд. Але ми знаємо, що вона відчуває! Вона відчуває, що її мама і тато – люди, яким вона вірила, її кинули і зрадили.
Цивільним кодексом України (ст.6), зокрема статтею 287, передбачено, що «фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката».
Стаття 38. Вибір лікаря і лікувального закладу
Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.
Суспільство дуже схвилював и обурив той факт, що в зв’зку зухвалістю та переоцінкою власних можливостей лікарями сталося те, що маленької дитини не стало…І навіть в останні дні житя Ернеста його матір не пускали до нього в реанімацію, порушуючи тим самим права та обов’язки громадянина України. Також нагадуємо, що згідно Ст. 80 «Основ» лікарі несуть:
Відповідальність за порушення законодавства про охорону здоров'я «Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством».
Зважаючи на все вищевикладене, просимо:
- перевірити цільове використання коштів, отриманих Київським опіковим центром № 2 від фонду Р. Ахметова «Розвиток України» на лікування Ернеста Грищука.
- надати інформацію стосовно того, з якої причини лікарі не допускали мати в реанімацію до дитини, порушуючи тим самим Законодавство України.
- посприяти освітленню даного факту не людського поводження з батьками та дитиною на загальнодержавному рівні, донести дану інформацію до Президента та Прем’єр Міністра України.
- посприяти освітленню даного факту не людського поводження з батьками та дитиною на міжнародному рівні, оскільки Україна має на меті вступ до Європейського союзу.
- після розгляду цього листа просимо Вас дозволити нам розмістити на інформаційних дошках в Київському опіковому центрі № 2, за вашим узгодженням, правила відвідування батьками дитини, що знаходиться в реанімації.
- посприяти в наданні пояснення стосовно не бажання лікарями прийняти допомогу від Бостонської клініки, оскільки бостонськими лікарями було запропоновано в зв’язку з неможливістю транспортування дитини, приїхати до України та розпочати лікування.
Аліна Грищук Grinschyk( at )ukr( point )net +38(097 )718 54 59
Катерина Зикова kzykova( at )ukr( point )net
|
почему не спасли
1 раз отредактировано, посл.: 03.01.12 10:52 |
|
| 02.01.12 17:01 |
| Melnichka |
|
|
| Сообщений: 3 |
| Емейл: скрыт |
| ip: скрыто |
|
|
http://ntn.ua/uk/video/agenty_vplyvu/2011/11/22/5472
Коли Вікарчук дізнався про те, що сталося з Настею,
то одразу зв язався з каналом "1 + 1", а потім з харківською лікарнею, де знаходилася дівчинка. Розпитавши про стан маленької героїні, Віктор Євгенович зателефонував до каліфорнійського містечка Модесто, де мешкає хмельничанин Сергій Самборський. Попросив вийти на посадовця з американського фонду, що фінансує реабілітаційний центр у Бостоні "Shrines Hospital". Цей фонд, за словами Вікарчука, зазвичай оплачує лікування дітей з подібними випадками до їх повного одужання. Вартість лікування Насті Овчар за шість місяців мала б становити один мільйон доларів. Проте, зважаючи на героїчний вчинок дівчинки, керівництво клініки прийняло рішення не лише про безкоштовне лікуванння Насті, а й про забезпечення проживання та харчування її матері.
Домовилися з американцями швидко - потрібно було лише надати бостонським лікарям історію хвороби та зробити документи. На той момент дівчинку із Харкова вже перевезли до клінічної лікарні 2 міста Києва. Це був понеділок... Чому ж дівчинку доставили до Штатів лише у четвер? Бо, за словами Віктора Євгеновича, долею дівчинки займалося Міністерство охорони здоров‘я, і на пропозиції хмельничан ніхто не зважав.
"Пане Вікарчуку, куди Ви лізете?"
У середу зранку Віктор Вікарчук поїхав до київської клініки. Познайомившись із лікарями, запитав, чому ті нічого не роблять, якщо є реальна можливість допомогти дитині. Відповідь отримав таку: "Все вирішує Міністерство охорони здоров‘я. Чому Ви лізете туди? Зараз це питання розглядається на найвищому рівні". Та Вікарчука це не зупинило. Він знову звернувся до телеканалу "1+1", до начальника харківського паспортного столу, котрий пообіцяв допомогти зробити закордонні паспорти Насті та її матері. Документи були готові в лічені години.
У четвер уповноважена з прав людини Ніна Карпачова "вийшла" на Президента (їй написала листа керуюча справами Хмельницького міськвиконкому Людмила Черевченко). А Віктор Євгенович поїхав до консульства США. Підтримали в консульстві наміри хмельничанина і Сергій Самборський, і Ніна Карпачова, і Катерина Чумаченко, які телефонували туди і просили прискорити оформлення документів... Зробили візи Насті з матір‘ю та двом лікарям, які їх супроводжували.
Ще однією проблемою був літак. Але в цю справу втрутився сірійський українець, який знайшов його за свої кошти. Після прильоту до Бостону, українці за три хвилини пройшли митний контроль, а через десять хвилин Настя була вже в клініці.
В очікуванні
Настя, котра за тиждень перенесла "енну" кількість операцій пробуде в Бостоні щонайменше півроку. Найближчі два місяці вона спатиме під впливом медикаментів. Лікарі дають 75 відсотків гарантій того, що дівчинка одужає. Адже в практиці "Shrines Hospital" були випадки, коли вони рятували дітей з опіками 98% шкіри.
|
почему не спасли
1 раз отредактировано, посл. в 03.01.12 10:51 |
|
| 02.01.12 17:02 |
| Melnichka |
|
|
| Сообщений: 3 |
| Емейл: скрыт |
| ip: скрыто |
|
|
Цитируем слова заведующего отделением реанимации В.В Калашникова, сказанные в июле 2005 года: « В нашем центре практики выращивания и пересадки кожи нет, и ни в одной из стран СНГ технологии не существует. Собственно, из-за дефицита кожи Настя Овчар и была отправлена в Бостон. У девочки на 80% обожжено тело, а на 20%, что оставались неповрежденными, были такие участки, из которых взять кожу просто невозможно. Оставалось всего 10% неповрежденной кожи и маленький шанс – получить возможность лечения в зарубежной клинике, где есть опыт выращивания и пересадки кожи. Этот шанс, к счастью для девочки и ее родителей, был найден и использован». На данный момент ситуация с технологией выращивания кожи в Украине не изменилась.
Чего же хотели добиться врачи КОЦ №2, зная, что случай крайне тяжелый, и что с имеющимся оборудованием поднять на ноги ребёнка с 80 % ожога в нашей стране невозможно?! Что для успешного лечения нужно предельно быстро закрыть ребёнка собственной кожей и соблюсти максимальные меры стерильности. Ничего нужного для лечения ребёнка с такими повреждениями в КОЦ №2 нет. Так объясните нам смысл стараний наших врачей если заведомо был понятен результат, и ребёнок невыносимо страдал все эти 2 месяца. Никакое родительское сердце не выдерживает этой правды. Где этика и профессионализм этих врачей, которые так гордятся собой? Это при том, что они располагают полной информацией о Бостонском ожоговом центре – одном из лучших в мире. Врачи этого центра не один раз были в Украине, доктор Г.Фузайлов и доктор Д. Дрисколл сотрудничали с врачами Киевского ожогового центра и проводили совместные операции. Бостонские врачи до последнего дня ждали Эрнеста.
Кроме того, по отношению к семье Грищук были неоднократно нарушены права человека, установленные Международной Конвенцией по правам ребенка, к которой Украина присоединилась в 1991 году. От матери скрывалась истинная информация о состоянии здоровья и методах лечения ребёнка. Мать не пускали к нему, хотя во всём мире существует практика присутствия родственников в отделении интенсивной терапии. Маленький герой умирал в одиночестве! Так сколько же украинские дети будут страдать, оставаясь наедине со своей болью и реалиями украинской медицины?! Почему врачи ожогового центра, зная, что помощь из Бостона возможна, слишком высоко оценили свои способности и не дали шанс выжить этому маленькому, но уже такому мужественному ребёнку?! Почему врачи нарушают законы?!
Украина готовится к ЕВРО-2012, наращивает государственный долг, вкладывая полученные ресурсы в проекты, которые никогда не окупятся. А в это время в стране умирают дети, потому что у нас нет современного оборудования и технологий. Разве можно назвать цивилизованной европейской страной Украину, если в ней происходят такие случаи? Пора подумать о будущем– о детях.
|
почему не спасли
|
|
|
Форумы