Жити завтра -> Статьи -> Главная -> Концепція Державної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні на 2010-2014 рр.

Проект

1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована програма

Паліативна допомога є важливою складовою системи охорони здоров’я та соціального захисту громадян України і забезпечує реалізацію прав людини на гідне завершення життя та максимальне зменшення болю і страждань.

Курс України на євроінтеграцію вимагає відповідної політики та дотримання міжнародних підходів та стандартів в усіх аспектах суспільного життя, в тому числі, у сфері охорони здоров’я та соціального захисту. Згідно рекомендацій ВООЗ та Комітету Міністрів ради Європи (2003) 24 Паліативна допомога має стати одним з пріоритетних напрямів політики охорони здоров’я в Європейському регіоні.

Паліативна допомога є комплексом медичних, соціальних, психологічних та духовних заходів, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів, які мають невиліковну хворобу та обмежений прогноз життя, а також членів їхніх сімей. Головні завдання паліативної допомоги - позбавлення від болю, усунення або зменшення розладів життєдіяльності та інших важких проявів хвороби, догляд, психологічна, соціальна та духовна допомога пацієнту та його рідним, як в умовах спеціалізованого медико-соціального закладу – хоспісу, так і вдома.

Останні п’ять років показник смертності по Україні становить близько 800 тис. осіб на рік. Найбільш поширені причини смерті – це хвороби серцево-судинної системи до 59%, онкологічні захворювання - 12%, травми та отруєння до 11 %, СНІД до 2% від загальної смертності.

Окрім того, процес постаріння населення в Україні, як і в інших країнах Європи, призводить до змін у структурі захворюваності та смертності. Збільшується кількість людей, які помирають у старечому віці від хронічних соматичних хвороб, що супроводжуються різними фізичними та психологічними розладами.

В Україні 85% – хворих помирають вдома, наодинці, страждаючи від болю, депресії, відсутності належного догляду, інших симптомів хвороби. Невиліковна хвороба викликає різноманітні соціальні проблеми у хворого та членів його родини, пов’язані з потребами догляду.

За дослідженнями ВООЗ, близько 60 % хворих в термінальній стадії потребують паліативної допомоги. Для України це близько 480 тис. пацієнтів щороку. Окрім того, ця проблема торкається рідних пацієнта, а це, як мінімум, ще двох людей на кожного. Таким чином, паліативної допомоги в Україні потребують щороку близько 1,5 млн. осіб.

2. Аналіз причин виникнення проблеми

Відсутність державної політики та національної програми щодо паліативної допомоги значно гальмує її розвиток в Україні: відсутні інституційні та людські ресурси для створення мережі закладів та служб паліативної допомоги, методична база, стандарти та медичні протоколи, відсутня система підготовки та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників, які надають паліативну допомогу. Підвідомче розмежування закладів охорони здоров’я та соціального захисту ускладнює формування комплексу необхідних медичних та соціальних заходів, які передбачає паліативна допомога, а отже, і системи паліативної допомоги, в цілому.

В окремих регіонах України - Донецьку, Запоріжжі, Львові, Луганську, Луцьку, Івано-Франківську, Києві, Херсоні, Харкові - завдяки місцевим ініціативам або громадським організаціям створені спеціальні стаціонарні заклади (хоспіси) або стаціонарні відділення паліативної допомоги в закладах охорони здоров’я, усього – близько 650 стаціонарних ліжок. Це задовольняє потреби у паліативній допомозі лише на 10 %. Також ці заклади майже не забезпечують соціальну складову паліативної допомоги – штатні розписи не містять посад соціального працівника, психолога, юрист-консультанта.

Створення хоспісів та паліативних відділень в регіонах відбувалося за відсутності фінансування з державного бюджету, тому завдання паліативної допомоги не виконувались у повному обсязі.

Відсутній механізм координації, належної міжвідомчої та міждисциплінарної співпраці як на центральному, так і на місцевому рівнях. У поєднанні з недостатнім фінансуванням це не дозволяє сформувати комплекс послуг та відповідні умови для досягнення максимально можливої якості життя хворої людини та її сім’ї, вирішення їхніх фізичних, психологічних, духовних та соціальних проблем.

Недосконалою є система інформування громадськості з питань паліативної допомоги. Лише 3% населення, в тому числі фахівців та державних службовців, розуміють поняття «паліативна допомога». Низький рівень поінформованості є причиною низької активності недержавних організацій та благодійників щодо участі в реалізації завдань паліативної допомоги, навчанні, наданні психологічної і соціальної підтримки хворим та їхнім рідним.

Невирішеною залишається проблема доступності ефективного знеболення та досягнення максимально можливого комфорту для пацієнта. Чинні заходи щодо контролю за обігом наркотичних речовин значно ускладнюють доступність опіоїдних анальгетиків, які є найбільш ефективними лікарськими препаратами для усунення больового синдрому. Численні невідповідності у нормативно-правовій базі, що регулюють ці питання, обмежують дії лікарів щодо призначення цих засобів у необхідному обсязі та формах, особливо, для хворих, які не мають онкологічних захворювань, застосування їх в стаціонарних закладах системи соціального захисту та в домашніх умовах.

Однією з важливих причин низького рівня розвитку паліативної допомоги в Україні є також відсутність у медичних та соціальних працівників необхідних знань та навичок щодо методів та принципів надання паліативної допомоги, застосування адекватних методів знеболення та усунення розладів фізіологічних функцій та інших соматичних проблем. Відсутня система підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників з питань паліативної допомоги. В номенклатурі медичних спеціальностей відсутня спеціальзація «паліативна допомога».

Таким чином, обмежений доступ до ефективного знеболення та необхідних лікарських засобів, низька доступність паліативних закладів і служб, недостатність підготовлених фахівців, низький рівень залучення недержавних організацій призводить до того, що люди вчасно не отримують адекватної паліативної допомоги.

Наведені вище дані доводять необхідність державної підтримки, регулювання та адекватного фінансування програм паліативної допомоги з метою досягнення однакової доступності в різних регіонах України, на різних рівнях медичної допомоги, людям з різними типами захворювань, у разі потреби.

На це повинна бути спрямована Державна програма розвитку паліативної та хоспісної допомоги на 2010-2014 роки (далі - Програма).

Визначення мети Програми

Метою Програми є створення та розвиток системи паліативної допомоги задля забезпечення максимально можливої якості життя людини з невиліковною хворобою і обмеженим прогнозом життя, шляхом раннього виявлення та контролю больового синдрому та інших проявів хвороби, усунення розладів фізіологічних функцій організму, соціальної, духовної, психологічної підтримки хворого та його рідних.

Програма складає основу державної політики з паліативної допомоги дорослим та дітям з онкологічними захворюваннями, хворим на СНІД, пацієнтам з важкими соматичними захворюваннями та літнім людям, іншим особам, які потребують паліативної допомоги. На її базі будуть розроблені відповідні регіональні та галузеві програми з урахуванням взаємодії державних установ з громадськими організаціями.

Ступінь досягнення мети Програми визначається на основі моніторингу виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади плану заходів. Оцінка успішності впровадження паліативної допомоги в Україні також визначається за допомогою соціологічних досліджень, які визначатимуть рівень задоволення потреб та забезпечення необхідними послугами громадян, які потребують зазначеної допомоги.

4. Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів.

На сучасному етапі можливе застосування кількох варіантів розв'язання проблеми низького рівня розвитку та якості паліативної допомоги в Україні:

Обмежитися відомчими розпорядженнями про створення паліативних ліжок та мобільних бригад паліативної допомоги в закладах чинної інфраструктури та покласти функції з утримання даної системи на органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування в рамках їхніх повноважень та місцевих соціальних програм.

Урегулювати та активізувати розвиток паліативної допомоги по всій Україні шляхом прийняття Державної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги на 2010-2014роки.

Альтернатива №1

Обмежитися відомчими розпорядженнями про створення паліативних ліжок та мобільних бригад паліативної допомоги в закладах чинної інфраструктури та покласти функції з утримання даної системи на органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування в рамках їхніх повноважень та місцевих соціальних програм.

Упродовж 2000-2008 рр. в Україні створено 19 хоспісів та хоспісних відділень в закладах охорони здоров’я, біля 50 фахівців з медичних закладів та наукових медичних установ пройшли навчання принципам паліативної допомоги в рамках різних міжнародних проектів та програм. Попри відсутність Державної програми та повну відсутність державного фінансування, було розпочато поступове формування системи паліативної допомоги в окремих регіонах. Координаційна рада з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України може розробити окремі документи, наприклад, положення, інструкції, медичні протоколи, які будуть затверджені наказами МОЗ і поширюватися на підвідомчі заклади.

Переваги альтернативи:

не потребує розробки додаткових програм та державного фінансування

самостійність органів місцевої влади щодо створення та розвитку паліативної допомоги дозволяє планувати її відповідно до потреб регіону, враховувати територіальні та демографічні особливості. Місцеві програми також дозволяють приймати рішення щодо оплати праці та посадового складу фахівців хоспісів та паліативних відділень, що забезпечує раціональне використання бюджетних коштів та включення додаткових фахівців до штатних розписів закладів та відділень. За такої альтернативи переважним може бути розвиток окремих спеціалізованих комунальних закладів.

розвиток різних організаційних форм послуг паліативної допомоги, в тому числі комунальних та недержавних, згідно попиту на даний вид послуг.

Недоліки альтернативи:

Стихійність, нерівномірність розвитку послуг паліативної допомоги по регіонах, залежність від доходів місцевих бюджетів, ризик відсутності необхідної кількості закладів, служб та послуг в бідних регіонах, що не забезпечує справедливу необхідну доступність та якість паліативної допомоги;

суб’єктивізм – залежність розвитку системи паліативної допомоги від ступіню розуміння проблеми та ініціативності керівників регіону;

нерівномірність розвитку паліативної допомоги для людей з різними типами захворювань: переважно розвиватимуться хоспіси для онкологічних хворих, для більшості людей з іншими захворюваннями, особливо, людей похилого віку, та пацієнтів, які проживають у сільській місцевості, паліативна допомога залишатиметься малодоступною та неякісною;

не вирішує питання доступу до ефективного знеболення;

ризик відміни або неухвалення рішень органами місцевої влади щодо обсягу фінансування закладів та служб, небезпека бюрократизації процесу прийняття рішень з даного питання;

відсутність загальнодержавних стандартів, системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для паліативної допомоги, відсутність єдиних підходів до організації даного виду допомоги:

невідповідність державної політики міжнародним принципам та стандартам паліативної допомоги, що значно гальмує просування України на шляху до європейської інтеграції.

Альтернатива 2

Урегулювати та активізувати розвиток паліативної допомоги по всій Україні шляхом прийняття Державної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги на 2010-2014 роки.

Державна програма передбачатиме заходи для створення та розвитку загальнодержавної системи паліативної допомоги шляхом розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази щодо застосування ефективних знеболюючих засобів, формування єдиної науково-методичної бази, стандартів та медичних протоколів, створення необхідної мережі медичних та соціальних послуг та розвиток їх різних форм для забезпечення доступності, створення державної системи підготовки та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників, які надають паліативну допомогу.

Переваги альтернативи:

Паліативна допомога стане складовою національної системи охорони здоров’я в Україні. Державна програма забезпечуватиме розвиток паліативної допомоги та її доступність людям з різними видами невиліковних захворювань, які мають обмежений термін життя. Стане можливим впровадити паліативну допомогу на рівнях первинної, вторинної та третинної медичної допомоги, що забезпечуватиме вчасне виявлення пацієнтів, які потребують паліативної допомоги, та її надання на найбільш ранніх етапах.

Державна програма забезпечуватиме належний рівень фінансування паліативної допомоги, що дає можливість забезпечувати необхідні медичні, соціальні, психологічні та духовні складові паліативної допомоги.

Програми надасть можливість створення необхідного кадрового потенціалу фахівців системи паліативної допомоги, належний рівень підготовки та забезпечення їх роботи сучасними технологіями та обладнанням;

Буде сформована система державного контролю за якістю надання паліативної допомоги та дотриманням прав пацієнтів в процесі надання паліативної допомоги шляхом акредитації та ліцензування діяльності закладів, що надають паліативну допомогу.

реальна можливість активного залучення до реалізації Програми громадських організацій, приватних підприємств і організацій для створення якісної мережі послуг та системи підготовки кадрів;

розробка нової Програми продемонструє громадськості незмінність курсу держави на європейську інтеграцію та підкреслить серйозну налаштованість органів державної влади України до окресленої вище проблеми.

Недоліки альтернативи:

потребує фінансових витрат;

існує ймовірність неефективності впровадження Програми у разі збереження переважною більшістю органів державної влади формального підходу до її виконання, відсутності належної міжвідомчої координації.

Таким чином, найбільш результативною щодо вирішення проблеми є варіант, який передбачає розроблення та виконання Державної цільової програми розвитку паліативної допомоги в Україні на 2010 -2014 роки.

5. Шляхи та способи розв'язання проблеми

Мета Програми досягається за допомогою здійснення наступних кроків:

розроблення та впровадження політики розвитку паліативної допомоги на національному та регіональному рівнях;

формування ефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників з питань паліативної допомоги;

розвиток різних форм паліативної допомоги для усіх громадян, які її потребують, інтеграції паліативної допомоги в існуючу систему медичної та соціальної допомоги, розширення мережі спеціалізованих закладів (хоспісів), в тому числі комунальних та недержавних для забезпечення доступності та вибору, впровадження служби паліативної допомоги вдома, що забезпечить належний рівень якості життя пацієнтів у її кінцевій фазі;

міжвідомча координація діяльності у сфері паліативної допомоги;

проведення наукових досліджень у сфері паліативної допомоги;

залучення громадськості до реалізації програм з паліативної допомоги, підтримки професійних асоціації та організацій, залучення позабюджетних джерел фінансування;

широке інформування громадськості з актуальних питань, пов'язаних із організацією та наданням паліативної допомоги;

залучення міжнародної технічної допомоги.
Способи розв’язання проблеми:
Розробка та впровадження політики розвитку паліативної допомоги на національному та регіональному рівнях досягається шляхом:

прийняття цієї Програми, вдосконалення законодавства з охорони здоров’я, соціального захисту та регулювання обігу і застосування наркотичних речовин, що забезпечить дотримання права громадян на макимальне зменшення страждань та болю;

усунення нормативних перешкод для адекватного застосування опіоїдних анальгетиків для паліативних пацієнтів, як в умовах стаціонарних закладів, так і вдома;

розроблення, вдосконалення та прийняття необхідних положень, стандартів, протоколів, інструкцій, кваліфікаційних характкеристик лікарів та медичних сестер, які надають паліативну допомогу, та інших нормативних актів.

Формування ефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників з питань паліативної допомоги досягається шляхом:

затвердження і введення у номенклатуру медичної спеціальності «паліативна допомога»;

розробки та впровадження програм підготовки фахівців паліативної та хоспісної допомоги в навчальних закладах медичного, соціального та психологічного профілю різних рівнів акредитації;

впровадження навчального курсу з паліативної допомоги в програми підготовки лікарів загальної практики та сімейних лікарів;

створення та підтримки державної системи післядипломної освіти, спеціалізації та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників, які надають паліативну допомогу;

створення державного науково-методичного центру паліативної допомоги для формування методичної бази, навчання медичних та соціальних працівників, проведення наукових досліджень, здійснення моніторингу та контролю за якістю надання паліативної допомоги та догляду, участь у ліцензуванні та акредидації закладів, які надають паліативну допомогу тощо.

Забезпечення доступності та вибору шляхом розвитку різних форм паліативної допомоги для усіх громадян, які її потребують, інтеграції паліативної допомоги в існуючу систему медичної та соціальної допомоги, розширення мережі спеціалізованих закладів (хоспісів), в тому числі комунальних та недержавних, впровадження служби паліативної допомоги вдома досягається шляхом:

створення системи паліативної допомоги, яка дозволить забезпечити ранню діагностику та допомогу пацієнтам, які потребують паліативної допомоги, дільничними та сімейними лікарями, а також формування мережі мобільних міждисциплінарних бригад для забезпечення паліативної допомоги та догляду вдома;

організації відділень та служб паліативної допомоги у різних медичних та соціальних закладах, зокрема, поліклініках, багатопрофільних та спеціалізованих лікарнях і центрах, лікарнях швидкої допомоги???, територіальних центрах обслуговування інвалідів та осіб похилого віку, закладах тривалого перебування для осіб похилого віку та інвалідів тощо;

створення денних та цілодобових стаціонарних хоспісів у відповідності до потреб у паліативній допомозі та рекомендацій ВООЗ щодо забезпечення населення хоспісними та паліативними ліжками;

введення посад соціальних працівників та психологів у штатні розписи хоспісів та паліативних відділень медичних закладів;

налагодження взаємодії та залучення соціальних служб для дітей, сімей та молоді, служб та закладів системи соціального захисту населення, громадських та релігійних організацій до надання соціальної, психологічної, духовної підтримки пацієнтам, які потребують паліативної допомоги, та їхнім рідним.

Міжвідомча координація діяльності у сфері паліативної допомоги досягається шляхом:

створення Національної Координаційної Ради з питань паліативної та хоспісної допомоги;

розроблення та прийняття відповідних галузевих програм та документів щодо взаємодії медичних та соціальних служб, недержавних організацій.

Проведення наукових досліджень у сфері паліативної допомоги досягається шляхом:

Здійснення державного замовлення для проведення наукових досліджень у науково-дослідних установах Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, Академії наук та Академії медичних наук України щодо організації та застосування найбільш ефективних в сучасних соціально-економічних умовах підходів та форм надання паліативної допомоги, адекватних і доступних методів контролю болю у відповідності з міжнародними рекомендаціями, усунення розладів фізіологічних функцій організму у кінцевій стадіі життя;

створення Державного науково-методичного центру паліативної допомоги;

створення кафедри паліативної допомоги у Національній медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика;

одержання міжнародної технічної допомоги;

проведення науково-практичних конференцій, симпозіумів, семінарів тощо, участь українських науковців в міжнародних конгресах, конференціях, симпозіумах.

Залучення громадськості до реалізації програм з паліативної допомоги, підтримки професійних асоціації та організацій досягається шляхом:
розвитку співпраці центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з громадськими, благодійними, релігійними організаціями;
залучення громадських організацій до діяльності національної Координаційної Ради, управління спеціалізованими закладами, що надають паліативну допомогу, здійснення громадського контролю щодо якості послуг та дотримання прав пацієнтів у ході надання паліативної допомоги;
надання фінансової та організаційної підтримки недержавним організаціям, які надають паліативну допомогу або соціальну, психологічну, юридичну, духовну підтримку пацієнтам та їхнім рідним;
підтримка діяльності Всеукраїнської асоціації паліативної допомоги з метою акумулювання, узагальнення та поширення кращої практики, обміну досвідом, підготовки та підвищення кваліфікації медичних та соціальних працівників, волонтерів з питань паліативної допомоги, захисту та представництва інтересів фахівців та пацієнтів системи паліативної допомоги.
Широке інформування громадськості з актуальних питань, пов'язаних із організацією та наданням паліативної допомоги досягається шляхом:
ведення цілеспрямованої об’єктивної та інтенсивної інформаційної кампанії за максимального використання можливостей державних органів влади, державних та приватних ЗМІ України, обласних державних адміністрацій; поширення якомога більше інформації (кваліфікованих аналітичних матеріалів, експертних звітів, прогнозів, аргументів та тверджень), залучення неурядових організацій до процесу формування позитивної громадської думки щодо завдань паліативної допомоги;

проведення семінарів, конференцій, круглих столів на різних рівнях за організації органів влади та (або) громадських організацій із залученням широких кіл громадян.

Залучення міжнародної технічної допомоги досягається шляхом:
укладання двосторонніх та багатосторонніх угод про співробітництво з міжнародними державними та неурядовими організаціями;

участь у конкурсах на здобуття грантів для фінансування проектів у сфері паліативної допомоги тощо.

При впровадженні Програми слід використовувати досвід реалізації відповідних Програм країн–членів ЄС, враховуючи національні та соціально-еекономічні особливості України.

Суб’єкти впровадження програми:

Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство охорони здоров’я Автономної республіки Крим та управління охорони здоров’я усіх адмніністративних регіонів України

Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство праці та соціальної політики Автономної республіки Крим та управління праці та соціальної політики усіх адмніністративних регіонів України

Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту Автономної республіки Крим та управління у справах сім’ї, молоді та спорту усіх адмніністративних регіонів України

Органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування

Недержавні організації

Координацію та контроль за виконанням практичних заходів з реалізації Програми здійснюватиме Міністерство охорони здоров’я та Національна Координаційна Рада з питань паліативної та хоспісної допомоги за участі громадських організацій.

Реалізація Програми розрахована на 2010-2014 роки і передбачає затвердження щорічних Планів заходів на виконання Програми.

Очікувані результати виконання Програми

Виконання Програми дасть змогу:

розпочати формування системи ефективної паліативної допомоги відповідно до потреб та міжнародних стандартів;

забезпечити на даному етапі потребу громадян у паліативній допомозі на 50 %, створивши у кожному обласному центрі хоспіси, хоспісні стаціонарні та денні відділення та завдяки розвитку служби паліативної допомоги та догляду вдома;

збільшити та урізноманітнити форми та методи паліативної допомоги та догляду, що надасть можливість підвищити її доступність, охопити паліативною допомогою людей похилого віку, дітей, хворих на СНІД, та інших пацієнтів, які потребують паліативної допомоги незалежно від захворювання;

забезпечити не менш, як 80 відсотків паліативних хворих ефективними знеболюючими засобами як в умовах стаціонару, так і вдома;

запровадити методи раннього виявлення та завчасного надання паліативної допомоги з метою можливості вибору та забезпечення покращення якості життя пацієнтів, які потребують паліативної допомоги незалежно від захворювання, їхніх рідних та близьких;

сформувати ефективну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників з питань паліативної допомоги, діагностики та лікування болю при наданні паліативної допомоги, соціальної, психологічної та духовної допомоги паліативним хворим та їхнім рідним;

охопити навчанням понад 80 відсотків медичних та соціальних працівників, які надають або планують надавати паліативну допомогу, відповідно до міжнародних стандартів;

покращити емоційний стан та психічне здоров’я родичів хворого, дасть змогу працювати?? завдяки психологічній та соціальній підтримці, допомозі в догляді;

підвищити громадянську активність населення та активність недержавних організацій у виконанні програм паліативної та хоспісної допомоги, розвиток благодійництва та волонтерства у цій сфері;

посилити політичну підтримки ідеї розвитку паліативної допомоги;

привернути увагу до сучасних підходів до організації та надання паліативної та хоспісної допомоги;

покращити наукові дослідження у сфері паліативної допомоги;

створити сприятливе інформаційне середовище, необхідне для послідовної реалізації державних програм розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми

Фінансування Програми здійснюватиметься в межах видатків, що передбачені у державному бюджеті МОЗ України, інших центральних органів виконавчої влади, що беруть участь у виконанні Програми, у межах асигнувань, що передбачені у Державному бюджеті на відповідні роки органам виконавчої влади, за рахунок коштів місцевих бюджетів, бюджетів Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, інших джерел, не заборонених законодавством.

За попередньою оцінкою, видатки на фінансування заходів з виконання Програми становитимуть близько 20 млн. грн. у 2010 р. та з щорічним збільщенням бюджету на 15% у наступні роки, що дасть можливість реалізувати заходи, передбачені Планом впровадження Програми, в тому числі матеріально-технічне забезпечення та оплата праці відповідних фахівців.

Необхідний обсяг фінансування Програми з державного бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань і може бути збільшено у межах наявних коштів за поданням МОЗ України під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік.

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

№ ____ від ___ ____________ 2008 року

Про схвалення Концепції Державної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні на 2010-2014 роки

1. Схвалити Концепцію Державної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні на 2010-2014 роки, що додається.

2. Міністерству охорони здоров’я України разом з центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, проект Державної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні на 2010-2014 роки та подати його до 1 листопада 2008 року на розгляд Кабінету Міністрів України.

Державним замовником Програми визначити Міністерство охорони здоров’я України .

Прем'єр-міністр України Ю. Тимошенко

"Оприлюднючи проект Концепції, просимо надсилати Ваші коментарі, зауваження та пропозиції на електрону адресу secretary@medpravo.org.ua п.Олександру Вольфу, секретарю Координаційної Ради.
Джерело : Всеукраїнська Асоціація паліативної допомоги"