Я не лікар, але коли я дивлюсь на цю фотографію випускниць онкологічного відділення Анастасії Кукси та Іванки Фіненко, я згадую добрий десяток препаратів хімії та супроводжуючої терапії. А ще життєдайні компоненти крові – R-маса, плазма та тромбоконцентрат. Завдяки цьому ці дівчатка зараз живі. Ще два роки тому їм у цей самий час вливали і вливали літри ліків і компонентів крові. А зараз дівчатка вже планують як будуть ходити до школи! Всього два тижні тому Настуня і Іванка повернулися з Москви. Вони брали участь у Міжнародних іграх переможців. Це спортивні змагання для дітей, які подолали рак.

Я не лікар, але коли я заходжу в палату до своїх підопічних, то перше, на що звертаю увагу – це губи дитини. Якщо на обличчі блідого лисого хлопчика видно губи, то ситуація ще відносно нормальна. А якщо губи настільки бліді, що на обличчі їх непомітно, то скоріше всього в дитини дуже низький гемоглобін. Можливо такій дитині треба буде вливати донорську кров. Можливо наш волонтер знову дістане свій записник і буде весь вечір обдзвонювати незнайомих людей з загадковими позначками, неначе оцінками в шкільному журналі 1+, 2-, 3-...

На цьому фото мій друг і підопічний Юра Шупик. Він все пройшов і вистояв. Зараз Юра дома. Його життя теж врятовано завдяки донорській крові. До цих фотографій я можу також додати фото моїх власних дітей. Моє життя після аварії двадцять п’ять років тому врятували завдяки донорам. Я не знаю тих людей, але я про них пам’ятаю і дякую їм.

Я не лікар, саме тому я зараз пишу цю статтю. Лікарі в нашій країні часто не можуть відкрито написати, що з донорством в нас є велика проблема. Донорів мало. Донорів потрібно за власні кошти перевіряти на різноманітні вірусні гепатити. Донорів не хочуть відпускати з роботи, адже процедура здачі тробоконцентрату займає два робочі дні. Здавання крові ніяк не заохочується з боку держави (важко назвати заохоченням харчовий пайок вартістю 20 гривень).

Я волонтер. Я майже щодня бачу очі матерів, які виривають своїх дітей з лап страшної хвороби. Та самі вони не зможуть подолати хворобу. Їм потрібні помічники. Ангели-охоронці, готові поділитися своєю кров’ю.
В нашому маленькому місті знайти донорів вже не так важко, як раніше. Абсолютно інша ситуація в Києві. Скажіть, де мама з маленького містечка з важко хворою дитиною на руках, може знайти 5-10 донорів??? В багатьох лікарнях столиці лежать важко хворі діти, яким терміново треба донорська кров. Не хочу бути голослівною. Подивіться скільки прохань про донорську підтримку на сайті donor.org.ua! Почалося літо, люди йдуть у відпустки, знайти донорів буде ще важче.
Будь-ласка, розкажіть про цю ситуацію своїм знайомим! Допоможіть цим дітям вижити!!! Не забувайте про них!
 

P.S. Будь-ласка, перед здачею крові ОБОВ’ЯЗКОВО передзвоніть до батьків дитини і уточніть у них всі деталі.
 

Мар’яна Рева