 Статьи -> Главная -> Борис Козловский: Піти із життя без нестерпного болю… |
 |
|
 |
|
| Борис Козловский: Піти із життя без нестерпного болю… |
| |
Перед тим, як йти на інтерв’ю з лікарями-анестезіологами, подивився у словник медичних термінів і тлумачний словник.
Отже, паліативне - це таке лікування, яке тільки усуває прояви хвороби, а не її причини. Біль - це відчуття фізичних страждань. Найбільше вони дошкуляють хворим на рак, коли недуга зайшла вже надто далеко… Покликання паліативної медицини – полегшити страждання безнадійно хворих, підтримати психологічно, дати їм можливість без зайвих страждань гідно піти з цього світу. Лікар-анестезіолог залізничної лікарні Олександр Швецов протягом трьох місяців вивчав досвід паліативної медицини у лічниці Святої Катерини у німецькому місті Унні. Головний лікар Ольга Палій підтримала ініціативу щодо запровадження нової методики знечулення приречених онкохворих і дозволила виділити окрему палату у відділенні анестезіології. Активний прихильник такого гуманного ставлення до таких хворих і завідувачка відділення Тетяна Фурсова. Перед тим, як розтлумачити суть цієї методики, Тетяна Ігорівна і Олександр Борисович зробили невеличкий екскурс в історію.
Першою людиною, яка звернула увагу на невиліковно хворих і необхідність особливого ставлення до них, був англійський філософ Френсіс Бекон. 1935 року Альфред Ворчестер видав книгу “Догляд за хворими і вмираючими”. Саме його вважають піонером паліативного руху у медицині. Але найбільш вагомий внесок зробила у цю гуманну справу англійська баронеса Сіслі Сандерс. Під час Другої світової війни в одному з англійських хоспісів вона познайомилася з польським льотчиком Девідом Тасмою, хворим на рак. Їхні тривалі бесіди лягли у моральну основу, філософію паліативної медицини. 1967 року у передмісті Лондона пані Сандерс відкрила притулок Святого Христофора – перший у світі хоспіс сучасного типу, а згодом допомогла створити хоспіси і відділення паліативної медицини у багатьох країнах світу. Сіслі Сандерс сама зазнала тяжкого удару долі і померла від раку молочної залози у започаткованому нею ж хоспісі. Королева Англії присвоїла цій мужній і благородній жінці титул баронеси.
- Я знаю людей, які були готові добровільно піти з життя, щоб не завдавати зайвих страждань собі і своїм близьким… У деяких європейських країнах законодавчо дозволено евтаназію.
- У тому-то й річ, що паліативна медицина є альтернативою евтаназії, яка була засуджена Генеральною асамблеєю Всесвітньої організації охорони здоров’я ще 1950 року. Із розвитком сучасної медицини, біології, зокрема генетики, проблема евтаназії може зникнути сама собою…
- Окрім знечулення, якими ще є складові паліативної медицини?
- Комплексну допомогу у хоспісах і відділеннях паліативної медицини може здійснювати лише мультидисциплінарна команда, яка складається не лише з лікарів різного профілю, медичних сестер, а й самої родини, психологів, психотерапевтів, дієтологів, волонтерів, інструкторів з лікувальної фізкультури і масажу, юристів, агентів ритуальних послуг. Забезпечити таку допомогу саме у такому обсязі нам не дозволяє нинішній стан з фінансуванням медицини. Оскільки наші можливості обмежені, ми зосередилися на терапії болю і підтримки.
- Чим же відрізняється ваш метод знечулення від традиційних у нас методів?
- Традиційно у наших клініках і поліклініках хворим внутрім’язово вводять морфій, наркотичний засіб. Це лише знижує поріг больового відчуття. Біль менший, ниючий, але він є. Хворий втрачає можливість ясно мислити. Окрім того, хворому треба чекати, поки прийде медсестра, щоб отримати нову дозу наркотику, а це очікування супроводжується болями. А до того ж хворий звикає до наркотику… Суть нашого методу полягає у тому, що ми перериваємо больовий імпульс, який іде до кори головного мозку, утворюючи епідуральний блок.
- А що таке “епідуральний”?
- Це усім відома методика, яку застосовують у багатьох клініках. На час операції і кілька днів після неї хворому проводять пункцію епідурального простору, який знаходиться у ділянці хребта. Туди вводиться препарат, який перериває больовий імпульс до кори головного мозку. Але ми вставляємо епідуральний катетер і закріплюємо його підшкірно на тривалий час – тижні, місяці, скільки Господь кому відміряв жити… Хворий з цим катетером може ходити, відвідувати громадські місця, вести активний спосіб життя. Ефект знеболення значно більший, у пацієнта завжди світла голова, не виникає наркотичної залежності. Почався біль – хворий ввів собі препарат, немає болю – займається своїми буденними справами. Препарат здебільшого той же – морфій. Але може бути і комбінований, із застосуванням місцевих анестетиків, наприклад, маркаїну.
Максимальна періодичність введення препарату – два рази на добу. Доза препарату підбирається індивідуально – з врахуванням ваги, зросту, віку пацієнта, важкості його стану і ступеня вираження больового синдрому. Усі пацієнти, які отримали довготривалу епідуральну анестезію, відзначають її високу ефективність… Люди шкодують, що раніше не знали цього методу.
- А скільки триває ця медична процедура?
- Пацієнти знаходяться у нас протягом однієї доби. За цей час ми ставимо катетер і навчаємо пацієнтів, як вводити собі препарат.
- Наскільки поширеним є ваш метод у нашій області, в Україні?
- Майже зовсім не поширений. Не перший вже місяць ми пропагуємо його серед онкологів лікарень, поліклінік, але пробити глуху стіну не так-то просто… Дається взнаки і менталітет наших хворих. Люди бояться – як це так, я буду робити укол собі у спину, а раптом спаралізує… А між тим, жодного ускладнення у нас не було.
- Ця медична послуга є платною?
- У всьому світі онкологічних хворих лікують безоплатно. Ми наразі виконуємо цю процедуру безоплатно. Якщо вас, шановні пацієнти, зацікавив наш метод, звертайтесь до нас, попередньо зателефонувавши за номером (032) 226-43-86.
|
| |
| |
| 08.11.07 11:42 by admin |
| marusuel | 08.11.07 12:46 |
Спасибо таким врачам!
О том, что больной может сам! себе! вводить! дополнительную дозу! наркотика! я впервые услышала на конференции по паллиативной медицине в 2000 г. (Москва, РДКБ). Представитель французской волонтерской организации говорила об этом как о само собой разумеющемся. Причем, это касалось не только безнадежных больных, но и, например, больных с ожогами. А как же привыкание? Да, ее спросили и об этом. Так вот, за 20 лет их практики НИ ОДИН человек, прошедший такое обезболивание и выздоровевший, не стал после этого наркоманом. Использовали они, кстати, тот же морфин.
И я помню, как после моего рассказа, врачи нашего отделения - вовсе не ретрограды! - недоверчиво и неодобрительно покачивали головами. Тогда я поняла, что на подобные мероприятия врачей нужно "заталкивать" даже если они этого не хотят... | | | | Сергей Козловский | 14.11.07 01:08 |
метод эпидуральной анестезии применяется в анестезиоогии уже более 10 лет. Будучи студентом работал в ПИТе обласной больницы. К сожалению видел ослажнения от этой процедуры - связанную с неправильным введением катетера и передозированием препаратов после чего больной долго не мог встать на ноги. это первое. А второе - как долго больной может быть с катетером. а как же септика и опасность инфицирования. и последнее. поражение головного мозга. легких костей позвоночника - работает ли эта анестезия в этих случаях? а вообще то идея замечательная. в Днепропетровске я об этом методе обезболивания у онкобоьных не слышал. С другой стороны в той же Германии зарегистрирован и с большим успехом продается жидкий трамадол - великолепно дозируется самим паиентом в зависимости от степени болевых ощущений. как альтернатива или даже дополниние к Вашему методу лечения. | | | | name | 19.12.14 01:41 |
bmSL50 Very good blog article.Much thanks again. Awesome. | | |
| Ваш комментарий к статье "Борис Козловский: Піти із життя без нестерпного болю… " |
|
| | Оформление текста:
[b]Жирный[/b]
[i]Курсив[/i]
[u]Подчёркнутый[/u] |
Все категории :: Последние статьи
| |
 |
|
 |
|
