Письмо от мамы Лизочки Брараш:

Пишу вам поповоду Бараш Лізочки, Житомир. На даний час ми пройшли перший протокол, звичайно з великими проблемами, я боялась говорити комусь добрий і поганий стан дитини, бо я замітила говориш, що добре дитини стає гірше, або погано стає ще гірше. в нас була затримка 23 дня, бо були отьоки лівой сторони тіла, аналізи падали донора наймали через день, а то кожного дня. Вчора ми за 3 місяці попали до дому на 7 днів, далі розпочнеться 2 протокол лікування, тобто ще залишились 4 протоколи. Я хочу подякувати всім людям які допомагають нам, чесно кажучи я не знаю як ми лікувались, бо кошти які в нас були з допомогою родичів вистачило лише на місяць, бо одна ампула для підняття аналізів 0,3 мг стоїть 2500 грн., хімію половину купували самі. Я дуже молода мама, мені лише 20 років дитину виховую сама без батька дитини він відмовився і протягом лікування один раз спитав як вона, коли я телефонувала до нього з проханням допомогти фінансово, ми нічого від нього не отримали, навідь моральної підтримки. Неділю назад в нас на очах помер хлобчик, якому мало відбутися в березні 4 роки з таким діагнозом як в Лізочки, йому залишився останій протокол, а організм невитримав. Мені так страшно і якщо б не допомагали люди я навіть не хочу думати, що могло бути, і так страшно на її дивитись одне обличе та стина залишились не проколяні, а то все тіло страшне вєни не приймають, бувало 20 раз ставили катетора і всеодно надувається під шкурочкою, то в шивали декілька раз під наркозом катетер. Так що і ще раз велике - велике дякую вам, хай вам Господь допомагає. 

Оксана Зинкевич

P.S. АУ! Нам нужны волонтеры в Житомире. Мамам без вас очень тяжело! Отзовитесь.